2-го числа ходив у філармонію на концерт симфонічної музики. Приїжджала Тіне Тінг Хельсет із Норвегії, грала на трубі. Важко передати словами ті дві години концерту, але скажу, що такої віртуозної гри я ще не бачив. Це, певно, тому, що до цього трубу в чистому вигляді чув аж у школі. Ну які ж там музиканти…

Друге відділення було вже без неї, але симфонічний оркестр масштабно розгорнувся на всю сцену — яблуку ніде було впасти. І, відповідно, грандіозне різноманіття інструментів. Я в захваті.

Коли виходив із філармонії — побачив репетицію концерту на Європейській площі «Сходи до неба», на який сьогодні й поїхав. Концерт вийшов дуже якісний, грав симфонічний оркестр у супроводі чудового вокалу + інструменталісти, нікого не рекламували, перегляд вільний, а потім ще й феєрверк був. Чудо від Кабміну та й годі.

Ще був на оновленому Андріївському. Важко сказати, чи протримається то все 30 років, як заявив Попов, бо бруківку поклали, як на мене, дуже неякісно. Даю дві зими від сили, потім вона буде висипатися. А ще я думав, що всі будівлі відреставрували, а їх просто завісили декоративною тканиною. Загалом, нормально зробили тільки стік для дощових вод. Тому, в цілому, не гірше, ніж було, а ноги тепер там поламати набагато важче.

Розбудила Дашка без чогось 10. На 11 разом пішли до школи, були і в її мамки, і у Валентини Андріївни, і у Ольги Миколаївни, і у пані Авдєєвої, і в Наталі Григорівни, і в Наталі Миколаївни… І бачили ще багато кого. В основному, зривали дітям уроки.

Деякі 7-мі класи — убійство. А 11-ті класи вже на відпочинку, у них почався вільний час підготовки до ЗНО. Бідняшки.

Дімкі, брату меншому Тані Кулик, успішно був налаштований комп. Вінда + купа софта.

Вишня і слива переможені. Гілка сливи вкінець розпиляна і successfully віднесена на погребальне вогнище. А нічого затуляти яблуню.

Нова фряха качається. З колонок Арія, Within Temptation та інша хороша музика.

Летят воздушные шары,
И самый светлый в вышине – твоя душа.
Он отрывается легко,
А мы стоим и смотрим в небо, не дыша.
И, слава Богу, дождь пошел,
И сквозь завесу ты моих не видишь слез.
Ты выше радуги уже!
Сияют лица горожан: воскрес Христос!

Весь город празднует весну,
Гуляют пары по разбуженным мостам.
А там, где ты, уже не знают,
Как скучать по этим призрачным местам.
Цветет сирень, играет музыка,
Бежит по рельсам праздничный трамвай,
Летят воздушные шары,
И чья-то девочка кричит:

Не улетай!

Скорей бы лед встал,
Пошел бы тогда на рыбалку.
Чего бы поймал – знакомым раздал,
Не жалко.
Луна появилась и лезет настырно –
Все выше и выше.
Сейчас со всей мочи завою с тоски –
Никто не услышит.
Ой-о, ой-о, ой-о.
Никто не услышит…

Виявляється, слова однієї з пісень улюбленої групи «Легион» – це слова із арії Мефістофеля із опери Шарля Гуно «Фауст» за 1859-й рік. Прозрів, як читав: шчолк.

До речі, до цього б не дійшов, якби не Акунін з його «Нефритовыми чётками».

Сиджу вже вдома третій день, балдію. Позавчора приїхав увечері поїздом. Аби не скучно було, в поїзді дивився «Гибель империи» і вчив есперанто. Вчора ходив до школи, триндів з вчителями, сьогодні теж заглянув, показав вірші. Зараз компілю ядра, слухаю Crystal Castles і пруся.

Захопився тим, що стою і слухаю поважних дядечок, які лабають на Хрещатику на гітарах і барабанах. Рок-н-рол, вальси і всіляка інша класна музика у їх виконанні звучить дійсно круто.