Про business trip

Мюн­хен пізньо­о­сін­ній. Я пола­мав замо­чок на три­кля­тій зимо­вій кур­то­чці, і тепер почу­ва­ю­ся не дуже ком­фор­тно. Центр Євро­пи, сти­до­ба. Ще й гре­бі­нець забув.

Пер­ша подо­рож літа­ком. Регіо­наль­ний еко­ном схо­жий на авто­бус, тіль­ки з тією різни­цею, що їде він над хма­ра­ми. У філь­мах таких літа­ків не пока­зу­ють. Зате стю­ар­де­са дово­лі мила, нага­да­ла мені одне дів­ча з подій май­же деся­ти­рі­чної дав­ни­ни.

Тим не мен­ше, місце­ве пше­ни­чне на висо­ті, а шні­цель, як зав­жди, вели­че­зний. Я не розу­мію от, нев­же ці євро­пей­ці стіль­ки жеруть?

Для від­по­чин­ку дістав­ся над­зви­чай­но милий, зати­шний і суча­сний номер на тре­тьо­му повер­сі. Бра­во Red Hat, це ціл­ком ком­пен­сує пере­літ :). Зав­тра ще спро­бу­є­мо заці­ни­ти сні­да­нок.

Далі пре­зен­та­ції, екс­кур­сії, паби. Я ж по робо­ті тут, а не аби чого.

Мітки: , ,

Про спонтанність

Усе-таки, від­су­тність кор­до­нів — це над­зви­чай­но. Від­чу­ва­єш себе дико, коли в’їжджаєш в Австрію (чеською — Rakousko, що див­но, поки не про­чи­та­єш на Вікі, чому так) на швид­ко­сті 160 км/год.

І вза­га­лі, зран­ку жуєш мюслі у Брні, потім обі­да­єш із Farcaller'ом у Від­ні, а вече­ря­єш зно­ву у Брні — це ще біль­ша дикість. Ніяко­го пла­ну­ва­н­ня, про­сто щасли­ва ока­зія.

Кіль­ка ціка­вих фактів для тако­го дику­на, як я:

  • кви­ток у 2-му кла­сі на швид­кі­сний поїзд типу укра­їн­сько­го Інтер­сі­ті+ із Брна до Від­ня — 20 €, назад так само, їде пів­то­ри годи­ни, кон­троль доку­мен­тів на рів­ні «ага, бачу», вибір місця у ваго­ні віль­ний, людей мало, купи­ти кви­ток можна онлайн і сві­ти­ти його зі смар­тфо­на, не роз­дру­ко­ву­ю­чи;
  • віден­ський вок­зал — хай-течні хоро­ми, брнен­сько­му вок­за­лу має бути сором­но пря­мо зараз;
  • у Від­ні бага­то людей неєв­ро­пей­сько­го вигля­ду, і це справ­ді кида­є­ться у вічі, а одна з вай­фай­них точок досту­пу на вок­за­лі нази­ва­є­ться якось типу «free-refugee-camp», що якби натя­кає;
  • віден­ський метро­по­лі­тен — четвер­тий (після хар­ків­сько­го, київ­сько­го і мін­сько­го), у яко­му я пока­тав­ся, але він не такий гар­ний, хоча бага­то­по­вер­хо­ві стан­ції з ліфта­ми вра­жа­ють;
  • про­їзний на день — щось близь­ко 8 €, музей — 10 €, місце­вий шні­цель — 15 €;
  • усі так чи іна­кше зна­ють англій­ську, будь то офі­ці­ант чи дів­чи­на в гар­де­ро­бі (shame on you, Česko!);
  • вистав­ка япон­ської еро­ти­ки 18-го ст. — це не зов­сім те, про що я думав, коли про­ки­дав­ся осін­нім ран­ком;
  • і най­го­лов­ні­ше — на тро­ту­а­рах є недо­пал­ки, ніхто не іде­аль­ний.

Зві­сно, за 6 годин (ще й коли дощить) щось хоч якось роз­ди­ви­ти­ся дуже скла­дно, та і не було в мене такої мети. При­їхав дав­ній това­риш з Ірлан­дії, а місто на тлі зустрі­чі вигля­да­ло про­сто при­єм­ним дода­тком. Якщо ціле­спря­мо­ва­но їха­ти, то на кіль­ка днів, і бути гото­вим витра­ча­ти­ся, бо там дово­лі доро­го.

Мітки: , ,

Про латинизацію

Я про­сто зали­шу поси­ла­н­ня на деякий скрипт тут, а ниж­че подам резуль­тат його робо­ти на при­кла­ді одно­го відо­мо­го вір­ша Васи­ля Симо­нен­ка.

Ty znaëš, şo ty — lŭdyna?
Ty znaëš pro ce čy ni?
Usmiška tvoӓ — ëdyna,
Muka tvoӓ — ëdyna,
Oči tvoï — odni.

Biŀše tebe ne bude.
Zavtra na cij zemli
Inši hodytymuṫ lŭdy,
Inši kohatymuṫ lŭdy —
Dobri, laskavi j zli.

Ṡogodni use dlă tebe —
Ozera, gaï, stepy.
I žyty spišyty treba,
Kohaty spišyty treba —
Glădy ž ne prospy!

Bo ty na zemli — lŭdyna,
I hočeš togo čy ni —
Usmiška tvoӓ — ëdyna,
Muka tvoӓ — ëdyna,
Oči tvoï — odni.

Мітки: ,

Про класику

Суча­сні ком­по­зи­то­ри пере­ва­жною сво­єю біль­ші­стю за виклю­че­н­ням деяких окре­мих екзем­пля­рів не вмі­ють писа­ти музи­ку для орке­стрів. Ну от не вмі­ють і все. Не музи­ка це.

Нага­дай­те мені насту­пно­го разу не ходи­ти на такі кон­цер­ти. Ніко­ли такі похо­ди хоро­шим не закін­чу­ва­ли­ся. Ні в Киє­ві, ні в Брні.

ОК, оте виклю­че­н­ня, про яке я зга­дав, було тіль­ки раз. У Мін­ську.

Слу­хай­те Моцар­та.

P.S. Кон­цер­тно­му залу філар­мо­нії у Брні не виста­чає київ­сько­го пафо­су. Про зву­ча­н­ня поки нічо­го не можу ска­за­ти, бо, оче­ви­дно, не було нічо­го які­сно­го, на чому його можна було б пере­ві­ри­ти. Стіль­ці зру­чні­ші, бо спин­ка м’яка — оце поки всі вра­же­н­ня :).

Мітки:

Wilsonův les

У захі­дній части­ні Брна є ліс:

img-1476615089255-v
Чита­ти все ››

Мітки: , ,

Replica

Має­мо кавер на одну з моїх най­улю­бле­ні­ших пісень Сона­ти:

Мітки: , ,

Мельница на Своём радио

Ефір від 29.09.2016 р. Над­зви­чай­но пози­тив­ний пода­ру­нок мені :).

Мітки: , , ,

На водосховищі

Є тут у зоні дося­жно­сті трам­вая ота­ка шту­ка:

img-1475316474674-v
Чита­ти все ››

Мітки: , , ,

Маск про Марс

Хоті­ло­ся б зро­би­ти в цьо­му бло­зі поси­ла­н­ня на цей пост років через 10 і напи­са­ти щось про типу «от бачте, вийшло».

Мітки: , ,

Град Шпілберк

Поба­чи­ти чер­во­ні дахи і помер­ти. Mission completed.

Фото­гра­фу­вав на короб­ку з-під сір­ни­ків. Це під зам­ком:

Сам замок у лівій тре­ти­ні фото­гра­фії на лінії гори­зон­ту:

Але пора пере­ста­ва­ти від­чу­ва­ти себе тури­стом :).

Мітки: , ,
Top