Гульки

Вчо­ра гуляв з Ань­кою. Наре­шті таки поба­чи­ли­ся. Тіль­ки сум­на вона якась була, заму­че­на, чи то від того, що з ритму зби­ла­ся (у поїзді не спа­ла), чи то від думок сво­їх, чи то я на неї так пога­но впли­ваю.

Сьо­го­дні, думаю, вар­то було б схо­ди­ти на Щека­ви­цю. Поди­вим­ся.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.