Про апгрейд

Може вида­ти­ся див­ним, але доне­дав­на моїм дома­шнім ком­п’ю­те­ром був той самий ноут­бук, який я при­дбав ще перед шостим кур­сом. За біль­ше, ніж вісім років, він пере­жив замі­ну екра­ну, бата­реї, пам’я­ті, дисків, вай­фай­ної кар­ти… і справ­но про­дов­жу­вав вико­ну­ва­ти свою робо­ту. Та модель вида­ла­ся над­зви­чай­но вда­лою як у пла­ні апгрей­да, так і в яко­сті зби­ра­н­ня. Уявіть собі, що за всі ці роки я жодно­го разу не замі­нив тер­мо­па­сту й ніко­ли не мав про­блем із нако­пи­че­н­ням пилу в нутрощах.

Цей ноут­бук пра­цює і досі. За виклю­че­н­ням веб-каме­ри, у якої колись, напев­но, пере­ло­мив­ся шлейф. Ну й аудіо­ро­з’єм тро­хи роз­но­сив­ся, хоча некритично.

Але за ці вісім років став­ся коло­саль­ний про­грес у техно­ло­гі­ях, а залі­зо, яке б воно не було які­сне від поча­тку, має вла­сти­вість ста­рі­ти не тіль­ки мораль­но, а й фізи­чно, себ­то, про­сто зно­шу­ва­ти­ся. До того ж, екран на 13,3" з роз­діль­ною зда­тні­стю 1366×768 і пар­ши­вим пере­да­ва­н­ням кольо­рів (хоча це більш-менш випра­ви­ло­ся у свій час калі­бру­ва­н­ням за допо­мо­гою ColorHug) почав дави­ти на очі у порів­нян­ні з робо­чим ноут­бу­ком Lenovo T490s (а до ньо­го був T460s), який тепер постій­но поруч. Ну, при­найм­ні, поки ми всі не повер­не­мо­ся в офіси.

Тому, зва­жа­ю­чи на те, що я став почу­ва­ти­ся, як кра­вець у подер­то­му жупа­ні з відо­мо­го при­слі­в’я, а тут ще й дру­жи­на поча­ла гово­ри­ти, що я не витра­чаю на себе і що ми й так зеко­но­ми­ли від лок­да­у­нів, бо не їзди­мо ніку­ди (золо­тце, а не Оля, еге?), поста­ло пита­н­ня про апгрейд.

Зві­сно, оскіль­ки робо­чий ноут у мене тепер зав­жди із собою, можна поду­ма­ти, що цим і обі­йде­ться. Але ста­рий T460s віді­йшов дру­жи­ні, а новий T490s стра­ждає від регу­ляр­них пере­грі­вів by design, і тому пра­цює без Turbo Boost та ще й з undervolt'ом. Ну і оскіль­ки я дав­но не сту­дент, який ділить стіл попо­лам зі сво­їм сусі­дом по кім­на­ті, а Principal (ОК-ОК, у нас зараз теж один стіл на двох, щоправ­да, вели­кий, ну і ми його не діли­мо, а спіль­но вико­ри­сто­ву­є­мо, а це ж прин­ци­по­во іна­кше), а під самим сто­лом купа віль­но­го місця, а ще хоті­ло­ся нор­маль­ний моні­тор, а для мобіль­но­сті в мене й так є робо­чий ноут… то чому б не зібра­ти пов­но­цін­ний. дома­шній. комп?!

Не впев­не­ний, що ця істо­рія відо­ма, але остан­ній мій десктоп був ще в Сан­жа­рах, і це був Celeron 1300 (боже­ствен­ний Tualatin) з GeForce MX440 і 512 (зда­є­ться) мега­бай­та­ми пам’я­ті. І якщо вже порів­ню­ва­ти саме з ним, то те, на чому я зупи­нив­ся, це не про­сто one small step for a man, це букваль­но giant leap for mankind:

  • про­це­сор AMD Ryzen 9 3900XT, а це, пере­про­шую, 24 потоки!
  • кулер Noctua NH-D15S для його охолодження
  • мате­рин­ська пла­та ASUS Pro WS X570-ACE (голов­ні кри­те­рії вибо­ру: без RGB, ста­біль­не жив­ле­н­ня, макси­маль­на пла­тфор­ма з при­ці­лом на апгрейд до Zen 3 у дале­ко­му май­бу­тньо­му)
  • 32 ГіБ пам’я­ті (там ще два сло­ти віль­ні, і якщо буде зама­ло, то доку­плю стіль­ки ж)
  • блок жив­ле­н­ня Seasonic Prime TX-850, щоб мало не здалося!
  • кор­пус be quiet! Silent Base 601 без віко­не­чка про­сто чор­ний, я його все одно не бачу
  • 2 диски SSD по 500 ГБ в RAID10, що дово­лі скром­но, але для всьо­го виста­чає з голо­вою, бо ж і на ноу­ті виста­ча­ло 2×256, а так-то на дома­шньо­му сер­ве­рі ще тера­байт є…
  • відео­кар­та Radeon RX 550, така сама, що й у Ліну­са, і суто з тих же причин
  • Fenvi Intel AX200, але не для Wi-Fi, а для Bluetooth, щоб під­клю­ча­ти малень­ку без­дро­то­ву коло­но­чку, коли тре­ба вдвох гово­ри­ти з кимось по відео­зв’яз­ку (веб-каме­ра Logitech C270 була купле­на ще у 2016-му для інтер­в’ю в Red Hat); ця кар­та в мене лиши­ла­ся від попе­ре­дніх екс­пе­ри­мен­тів з осу­ча­сне­н­ня дома­шньої мере­жі Wi-Fi, тому я дода­тко­во нічо­го не пла­тив цьо­го разу
  • моно­фо­ні­чна Bluetooth-коло­но­чка JBL GO 2, бо малень­ка й без дро­тів, і місця мало, а для вели­ко­го й поту­жно­го я «колись доро­сту» (цита­та)
  • моні­тор Dell P2421D на 23,8"; я розу­мію, що це про­сто моні­тор, але в порів­нян­ні з тим, що я мав… ну і фото обро­бля­ти на ньо­му — незрів­нян­не задоволення
  • насам­кі­нець, оскіль­ки жаба пере­бу­ва­ла в шоко­во­му ста­ні від таких витрат, я, кори­сту­ю­чись наго­дою, у пере­лік доки­нув ще Logitech MX Keys, щоб позба­ви­ти­ся чер­го­во­го зай­во­го дро­ту на сто­лі (кла­віа­ту­ра май­же моєї мрії, ска­жу я вам; а якби без цифро­во­го бло­ку, то було б уза­га­лі іде­аль­но)

У резуль­та­ті мені вда­ло­ся зба­лан­су­ва­ти свої поба­жа­н­ня зі сво­ї­ми вну­трі­шні­ми обме­же­н­ня­ми не вила­зи­ти за бюджет 2000 €, і резуль­та­том я біль­ше, ніж задо­во­ле­ний. Ком­п’ю­тер дуже тихий, а на сто­лі якось навіть ста­ло біль­ше місця. Needless to say, що він успад­ку­вав ту саму назву на честь Спо­ка, нау­ко­во­го радни­ка пла­не­ти Вул­кан. Я навіть не пере­в­ста­нов­лю­вав систе­му, про­сто зро­бив rsync по SSH і під­пра­вив деякі речі.

Важли­ва ремар­ка, що на сто­лі зали­ши­ло­ся міні­мум кабе­лів. Пучок від моні­то­ра (жив­ле­н­ня, DisplayPort і USB) аку­ра­тно скру­че­ний разом і йде під стіл як наче один кабель. До робо­чо­го ноу­та, точні­ше, до його док-стан­ції, іде Ethernet (про­сто тому, що він там не зава­жає, а так і Wi-Fi був ОК) і жив­ле­н­ня, а з‑під сто­лу вихо­дить кабель наву­шни­ків (я при­див­ля­ю­ся до чогось без­дро­то­во­го з актив­ним шумо­да­вом, але це потім). Оце й усе. Під самим сто­лом є кабель-орга­ні­за­тор від IKEA, а ще я в Bauhaus'і наку­пив гачків, пов­кру­чу­вав їх зни­зу і всі кабе­лі роз­вів так, щоб вони ніде не обви­са­ли. Як кажуть, такий setup вийшов дово­лі clean.

І нао­ста­нок, я при­єм­но зди­во­ва­ний, наскіль­ки лег­ким і про­ду­ма­ним є про­цес зби­ра­н­ня ком­п’ю­те­ра з ком­по­нен­тів сьо­го­дні. Тут тобі і зру­чне від­кри­ва­н­ня кор­пу­су без викру­ток, і місце для кабель-мене­джмен­ту, і спе­ці­аль­ний пін, щоб зафі­ксу­ва­ти мате­рин­ську пла­ту до її при­кру­чу­ва­н­ня, і модуль­ний PSU, і липу­чки для скру­чу­ва­н­ня кабе­лів у ком­пле­кті… Востан­нє щось схо­же на десктоп я зби­рав ще в МакСер­ві­сі у 2014-му, і, може, зві­сно, там було не так при­єм­но це роби­ти через часто дово­лі бюдже­тні ріше­н­ня, але якщо порів­ню­ва­ти з тим, що в мене було до інсти­ту­ту, то навіть фір­мо­ві кор­пу­си Siemens поруч не валялися.

Я бере­жу пам’ять про свій пер­ший x86-сумі­сний ком­п’ю­тер з одним диско­во­дом на 5,25". І навіть коли в нас з’я­вив­ся більш-менш при­стой­ний десктоп з… еее… що там було? Cyrix 6x86?.. я тоді навіть уяви­ти не міг, що одно­го дня мати­му те, що маю зараз.

P.S. Про осу­ча­сне­н­ня дома­шньої мере­жі Wi-Fi, а ще про те, як пра­цю­ва­ти з одним моні­то­ром на два ком­п’ю­те­ри одно­ча­сно, можли­во, вар­то буде напи­са­ти ще пост.

З тегами:

3 Comments on “Про апгрейд

  1. В мене при­бли­зно такий же моні­тор, систем­ний бло­ки і док­стан­ція з робо­чим ноу­том. деле­ма до сих пір, як пере­клю­ча­ти кла­ву та мишу з одно­го при­строю на інший ( . З моні­ком — швид­ко — вибрав інтер­фейс і впе­ред, а з клава\миша — поки що пере­став­ляю з одно­го USB подов­жу­ва­ча в інший, а хочу яко­гось пере­ми­ка­ча, клац і маєш результат .
    KVM свіч як варі­ант, але з дис­плей­пор­та­ми — ціна май­же 200 евро ( .
    Тому чекаю роз­по­віді як це в тебе організовано )

  2. З кла­вою й мишкою вза­га­лі про­блем нема. Вико­ри­сто­ву­єш або barrier (https://github.com/debauchee/barrier), або synergy (пла­тне). У мене barrier працює.

    З моні­ком теж є ріше­н­ня, зі ста­біль­них і швид­ких я поки про­те­стив tigervnc + окре­ма сесія іксів або nomachine. З неста­біль­них і швид­ких є virtualheads через інте­ло­вий драй­вер + x11vnc ‑clip. Ще хочу спро­бу­ва­ти evdi+vnc. З повіль­них — x2go і ssh x11 forwarding. Як розу­мі­єш, це все для Ліну­кса… Ну але я це все якось опишу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.