Про апгрейд

Може видатися дивним, але донедавна моїм домашнім компʼютером був той самий ноутбук, який я придбав ще перед шостим курсом. За більше, ніж вісім років, він пережив заміну екрану, батареї, памʼяті, дисків, вайфайної карти… і справно продовжував виконувати свою роботу. Та модель видалася надзвичайно вдалою як у плані апгрейда, так і в якості збирання. Уявіть собі, що за всі ці роки я жодного разу не замінив термопасту й ніколи не мав проблем із накопиченням пилу в нутрощах.

Цей ноутбук працює і досі. За виключенням веб-камери, у якої колись, напевно, переломився шлейф. Ну й аудіорозʼєм трохи розносився, хоча некритично.

Але за ці вісім років стався колосальний прогрес у технологіях, а залізо, яке б воно не було якісне від початку, має властивість старіти не тільки морально, а й фізично, себто, просто зношуватися. До того ж, екран на 13,3″ з роздільною здатністю 1366×768 і паршивим передаванням кольорів (хоча це більш-менш виправилося у свій час калібруванням за допомогою ColorHug) почав давити на очі у порівнянні з робочим ноутбуком Lenovo T490s (а до нього був T460s), який тепер постійно поруч. Ну, принаймні, поки ми всі не повернемося в офіси.

Тому, зважаючи на те, що я став почуватися, як кравець у подертому жупані з відомого прислівʼя, а тут ще й дружина почала говорити, що я не витрачаю на себе і що ми й так зекономили від локдаунів, бо не їздимо нікуди (золотце, а не Оля, еге?), постало питання про апгрейд.

Звісно, оскільки робочий ноут у мене тепер завжди із собою, можна подумати, що цим і обійдеться. Але старий T460s відійшов дружині, а новий T490s страждає від регулярних перегрівів by design, і тому працює без Turbo Boost та ще й з undervolt’ом. Ну і оскільки я давно не студент, який ділить стіл пополам зі своїм сусідом по кімнаті, а Principal (ОК-ОК, у нас зараз теж один стіл на двох, щоправда, великий, ну і ми його не ділимо, а спільно використовуємо, а це ж принципово інакше), а під самим столом купа вільного місця, а ще хотілося нормальний монітор, а для мобільності в мене й так є робочий ноут… то чому б не зібрати повноцінний. домашній. комп?!

Не впевнений, що ця історія відома, але останній мій десктоп був ще в Санжарах, і це був Celeron 1300 (божественний Tualatin) з GeForce MX440 і 512 (здається) мегабайтами памʼяті. І якщо вже порівнювати саме з ним, то те, на чому я зупинився, це не просто one small step for a man, це буквально giant leap for mankind:

  • процесор AMD Ryzen 9 3900XT, а це, перепрошую, 24 потоки!
  • кулер Noctua NH-D15S для його охолодження
  • материнська плата ASUS Pro WS X570-ACE (головні критерії вибору: без RGB, стабільне живлення, максимальна платформа з прицілом на апгрейд до Zen 3 у далекому майбутньому)
  • 32 ГіБ памʼяті (там ще два слоти вільні, і якщо буде замало, то докуплю стільки ж)
  • блок живлення Seasonic Prime TX-850, щоб мало не здалося!
  • корпус be quiet! Silent Base 601 без віконечка просто чорний, я його все одно не бачу
  • 2 диски SSD по 500 ГБ в RAID10, що доволі скромно, але для всього вистачає з головою, бо ж і на ноуті вистачало 2×256, а так-то на домашньому сервері ще терабайт є…
  • відеокарта Radeon RX 550, така сама, що й у Лінуса, і суто з тих же причин
  • Fenvi Intel AX200, але не для Wi-Fi, а для Bluetooth, щоб підключати маленьку бездротову колоночку, коли треба вдвох говорити з кимось по відеозвʼязку (веб-камера Logitech C270 була куплена ще у 2016-му для інтервʼю в Red Hat); ця карта в мене лишилася від попередніх експериментів з осучаснення домашньої мережі Wi-Fi, тому я додатково нічого не платив цього разу
  • монофонічна Bluetooth-колоночка JBL GO 2, бо маленька й без дротів, і місця мало, а для великого й потужного я «колись доросту» (цитата)
  • монітор Dell P2421D на 23,8″; я розумію, що це просто монітор, але в порівнянні з тим, що я мав… ну і фото обробляти на ньому — незрівнянне задоволення
  • насамкінець, оскільки жаба перебувала в шоковому стані від таких витрат, я, користуючись нагодою, у перелік докинув ще Logitech MX Keys, щоб позбавитися чергового зайвого дроту на столі (клавіатура майже моєї мрії, скажу я вам; а якби без цифрового блоку, то було б узагалі ідеально)

У результаті мені вдалося збалансувати свої побажання зі своїми внутрішніми обмеженнями не вилазити за бюджет 2000 €, і результатом я більше, ніж задоволений. Компʼютер дуже тихий, а на столі якось навіть стало більше місця. Needless to say, що він успадкував ту саму назву на честь Спока, наукового радника планети Вулкан. Я навіть не перевстановлював систему, просто зробив rsync по SSH і підправив деякі речі.

Важлива ремарка, що на столі залишилося мінімум кабелів. Пучок від монітора (живлення, DisplayPort і USB) акуратно скручений разом і йде під стіл як наче один кабель. До робочого ноута, точніше, до його док-станції, іде Ethernet (просто тому, що він там не заважає, а так і Wi-Fi був ОК) і живлення, а з-під столу виходить кабель навушників (я придивляюся до чогось бездротового з активним шумодавом, але це потім). Оце й усе. Під самим столом є кабель-організатор від IKEA, а ще я в Bauhaus’і накупив гачків, повкручував їх знизу і всі кабелі розвів так, щоб вони ніде не обвисали. Як кажуть, такий setup вийшов доволі clean.

І наостанок, я приємно здивований, наскільки легким і продуманим є процес збирання компʼютера з компонентів сьогодні. Тут тобі і зручне відкривання корпусу без викруток, і місце для кабель-менеджменту, і спеціальний пін, щоб зафіксувати материнську плату до її прикручування, і модульний PSU, і липучки для скручування кабелів у комплекті… Востаннє щось схоже на десктоп я збирав ще в МакСервісі у 2014-му, і, може, звісно, там було не так приємно це робити через часто доволі бюджетні рішення, але якщо порівнювати з тим, що в мене було до інституту, то навіть фірмові корпуси Siemens поруч не валялися.

Я бережу памʼять про свій перший x86-сумісний компʼютер з одним дисководом на 5,25″. І навіть коли в нас зʼявився більш-менш пристойний десктоп з… еее… що там було? Cyrix 6×86?.. я тоді навіть уявити не міг, що одного дня матиму те, що маю зараз.

P.S. Про осучаснення домашньої мережі Wi-Fi, а ще про те, як працювати з одним монітором на два компʼютери одночасно, можливо, варто буде написати ще пост.

3 Comments on “Про апгрейд

  1. В мене приблизно такий же монітор, системний блоки і докстанція з робочим ноутом. делема до сих пір, як переключати клаву та мишу з одного пристрою на інший ( . З моніком – швидко – вибрав інтерфейс і вперед, а з клава\миша – поки що переставляю з одного USB подовжувача в інший, а хочу якогось перемикача, клац і маєш результат .
    KVM свіч як варіант, але з дисплейпортами – ціна майже 200 евро ( .
    Тому чекаю розповіді як це в тебе організовано )

  2. З клавою й мишкою взагалі проблем нема. Використовуєш або barrier (https://github.com/debauchee/barrier), або synergy (платне). У мене barrier працює.

    З моніком теж є рішення, зі стабільних і швидких я поки протестив tigervnc + окрема сесія іксів або nomachine. З нестабільних і швидких є virtualheads через інтеловий драйвер + x11vnc -clip. Ще хочу спробувати evdi+vnc. З повільних — x2go і ssh x11 forwarding. Як розумієш, це все для Лінукса… Ну але я це все якось опишу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.