Євротур III. Балтійське море (24.03.2019)

На бере­зі Бал­тій­сько­го моря люди роз­ва­жа­ю­ться як можуть. Оскіль­ки море холо­дне, там мало хто купа­є­ться, але якщо купа­ти­ся не вихо­дить, можна хоча б про­сто похо­ди­ти над водою. Для цьо­го буду­ю­ться різно­ма­ні­тні seebrücken (пір­си) зі зру­чно­стя­ми і хоро­шим видом.

Але спо­ча­тку перед поїзд­кою рано вран­ці ми з Іго­рем від­ві­да­ли гам­бурзь­кий фішмаркт з єди­ною ути­лі­тар­ною метою — купи­ти море­про­ду­ктів. Місце дуже коло­ри­тне, май­же як оча­ків­ський ринок (сар­казм), тіль­ки більш упо­ряд­ко­ва­не. З‑поміж усі­ля­ких див­них штук ми взя­ли чер­во­ну рибу, кре­ве­тки, а ще устри­ці, ну і фру­ктів. Устри­ці весе­ло лупа­ли­ся вже коли ми були біля моря, і запи­ва­ли­ся всім підряд.

Фішмаркт реко­мен­до­ва­ний для від­ві­ду­ва­н­ня, з міну­сів — тре­ба рано вста­ва­ти. Із плю­сів — можна екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти з тим, чого ще не пробував.

Наша точка подо­ро­жі — Erlebnis-Seebrücke у Heiligenhafen, неда­ле­ко від Данії. Оскіль­ки ми про­їжджа­ли повз Любек, бачи­ли вжи­ву eHighway на A1 ще перед тим, як її поча­ли тесту­ва­ти. Хоча спо­ча­тку це вигля­да­ло дово­лі незви­чно, і поки я не нагу­глив, що від­бу­ва­є­ться, думав, що це або якийсь між­мі­ський тро­лей­бус, або трам­вай, тіль­ки на гумо­вих колесах.

Back to brücke. Судя­чи з фото в гуглі, улі­тку там пляж, і люди навіть купа­ю­ться, але оскіль­ки в нас був бере­зень, то пого­ди сто­я­ли такі собі: дув холо­дний вітер, ряту­ва­ло тіль­ки сон­це, ков­дри і гаря­ча випивка.

Зате там гарно:

Іко­на сти­лю ста­ра­є­ться не замерзнути:

З інших роз­ваг — попід бере­гом літає бага­то чайок. Напев­но, натов­пи тури­стів їх розго­ду­ва­ли й позба­ви­ли стра­ху, бо вар­то було виста­ви­ти на від­ста­ні витя­гну­тої руки якусь нажив­ку, чай­ки налі­та­ли й хапа­ли їжу з рук, зави­са­ю­чи в пові­трі на долю секун­ди, як колібрі:

(зві­сно, це дубль дале­ко не пер­ший, але зро­би­ти такий кадр там і прав­да лег­ко)

Чайок можна також году­ва­ти, про­сто кида­ю­чи наїд­ки у воду:

але нема гаран­тії, що їжа доле­тить, бо ці нена­же­ри зда­тні хапа­ти під­хо­жі шма­тки на льо­ту. Нага­дує такс, яких я в дитин­стві году­вав млинцями.

Іде­мо в море:

На само­му брю­ке є лежа­ки, і поки сві­тить сон­це, там дово­лі при­єм­но відпочивати:

Але оскіль­ки день ще коро­ткий, тем­но стає дово­лі швид­ко. А з тим і холо­дно. Тому пора милу­ва­ти­ся захо­дом сонця:

роби­ти остан­ні фото:

і зби­ра­ти­ся назад у місто, ще раз озир­нув­шись, щоб кра­ще запам’яталося:

При­їжджай­те гуля­ти по seebrücken.

З тегами: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.