Підсумки 2018-го року

Який неймо­вір­ний рік.

І попри те, що для мене він ще не скін­чив­ся так достро­ко­во, як закін­чу­ва­ли­ся попе­ре­дні, солод­кий посмак уже від­чу­ва­є­ться.

Якщо зали­ши­ти за дуж­ка­ми пев­ні над­зви­чай­ні осо­би­сті момен­ти, це зно­ву рік подо­ро­жей. По-осін­ньо­му зимо­ва Вевер­ска Біти­шка, різні куто­чки Брно, Охоз із Кра­сом і пече­ра­ми, окре­мо Мацо­ха (спо­ді­ва­ю­ся, не востан­нє), Крж­ті­ни, нео­чі­ку­ва­на Буко­ві­на, тихе Бухло­ві­це, спе­ко­тне Лето­ві­це, Сере­дні Чехи з їхні­ми над­сма­чни­ми огля­до­ви­ми май­дан­чи­ка­ми над Влта­вою, неймо­вір­на Кадань (чеське місто року, як на мене), дощо­ва Пала­ва, кольо­ро­вий Ждяр, важ­ке Дале­ші­це, див­ний Мілан, людна Вене­ція, зати­шна Любля­на (від­даю їй пер­ше тури­сти­чне місце), гран­діо­зна Кутна Гора, Львів із його сюр­при­за­ми, різдвя­ні Відень, Пра­га й Оло­мо­уц. Порів­ня­но бага­то польо­тів (впер­ше в Укра­ї­ну влі­тку, напри­клад), але наба­га­то біль­ше поїздів, що дало мені змо­гу навіть офор­ми­ти зниж­ко­ву кар­тку на ČD за одні тіль­ки бону­си від поїздок. Тро­хи катав­ся око­ли­ця­ми й вело­си­пе­дом, і його пора б зда­ти на техо­гляд наре­шті.

Май­же всі ці поїзд­ки супро­во­джу­ва­ли­ся фотка­ми, які ви, спо­ді­ва­ю­ся, мали насо­ло­ду вже тут бачи­ти. Мій X-T2 пово­дить себе чудо­во, і попри те, що сли­на тече від X-T3, онов­лю­ва­ти­ся потре­би поки не бачу.

Музи­чно — це Unleash The Archers і Wolf Alice, а ще дуже бага­то кон­цер­тів, у тому числі у Від­ні й Пра­зі. Я навіть був на висту­пі гру­зин­сько­го хору «Сулі­ко» в Рудоль­фі­ну­мі. І впер­ше у віден­сько­му Кон­цер­тха­у­зі. І на ночі косте­лів, де слу­хав орган у тому собо­рі, який є сим­во­лом нашо­го міста. Ну і, зві­сно, окре­мим пун­ктом іде моє вла­сне фор­те­пі­а­но, яке я незгра­бно й поти­хень­ку час від часу мучаю.

За філь­ма­ми — це «Babylon Berlin», «Counterpart» (дру­гий сезон ще іде!), «The Little Drummer Girl» і «The Handmaid's Tale». Зві­сно, їх було біль­ше (питай­те пора­ди, кому ціка­во), але це те, що вар­те ува­ги насам­пе­ред.

На запро­ше­н­ня коле­ги впер­ше був тут у теа­трі, прав­да, на англо­мов­ній поста­нов­ці ама­тор­сько­го коле­кти­ву, який ада­пту­вав R.U.R. Чапе­ка.

Тро­хи підучив мову. Očividně, že stejně psát mohu lépe, než mluvit. Хоча, навіть зі сво­їм адво­ка­том уже роз­мов­ляв чеською, якраз коли вона мені допо­ма­га­ла з про­дов­же­н­ням візи (ще на два роки тепер маю).

Техно­ло­гі­чно — це, без­умов­но, політ Falcon Heavy. Марс буде наш. Якщо зга­ду­ва­ти й про інші техно­ло­гії, то, зві­сно, окре­мим ряд­ком 2018-й запа­мʼя­та­є­ться апа­ра­тни­ми дір­ка­ми без­пе­ки в CPU. Ще я мав задо­во­ле­н­ня лови­ти ціка­ві баги в ядрі та сто­рон­ніх патчах цілий рік. За резуль­та­том одно­го навіть зро­бив собі фут­бол­ку. Окре­мо для зра­до­фі­лів, до речі, маю пові­до­ми­ти, що я про­а­пгрей­див собі швид­кість інтер­не­ту до 50 Мбіт/с! Не пла­чте там зі сво­ї­ми київ­ськи­ми гіга­бі­та­ми.

По робо­ті, як усім відо­мо, це, насам­пе­ред, шок від того, що нас купу­ють. Що, тим не мен­ше, має для мене пев­ні пози­тив­ні наслід­ки. Мене про­си­ли тут це про­ко­мен­ту­ва­ти, але поки уго­да не закри­та, ніяких комен­та­рів не буде. Біль­шою мірою через те, що я все одно всьо­го не знаю. Ще під­ви­ще­н­ня пора­ду­ва­ло. Качаю скіл­ли собі й іншим, навіть mentee маю вже.

Пост уже задов­гий, а всіх дрі­бниць і не зга­да­єш. Зага­лом, нор­маль­ний рік, пози­тив­ний. Осо­бли­во якщо не чита­ти під час обі­ду укра­їн­ські нови­ни.

Насту­пно­го року в пла­ні подо­ро­жей став­лю собі за мету Гам­бург (окре­мий при­віт пере­се­лен­цям) і Ліса­бон. Про­гра­мою-макси­мум визна­чаю або Нор­ве­гію, або щось у При­бал­ти­ці, швид­ше всьо­го, Есто­нію. Про­гра­мою-надма­кси­му­мом нази­ваю Швей­ца­рію.

Техно­ло­гі­чно — пора онов­лю­ва­ти вла­сний ноут­бук. Має вийти Zen 2, і я спо­ді­ва­ю­ся, що Dell випу­стить якусь хоро­шу машин­ку на ньо­му. Моє­му ж уже років сім буде, і місця­ми він уже під­во­дить… А може, про­сто зали­шу собі робо­чий Lenovo після закін­че­н­ня гаран­тій­но­го тер­мі­ну, хоча він мені не дуже вже й подо­ба­є­ться. Ще спо­ді­ва­ю­ся на нові видо­ви­щні запу­ски SpaceX.

До речі, про ноут­бу­ки. Не шко­дуй­те гро­шей на під­став­ки для них! Очі ска­жуть «дякую» потім.

Музи­чно — ну, вчи­ти насту­пний твір :). І sight reading, без ньо­го важ­ко. І я впер­то ще раз подам­ся на ново­рі­чний кон­церт у Від­ні.

В інших сфе­рах, осо­бли­во зов­ні­шніх, спо­ді­ва­ю­ся на здо­ро­вий глузд там, де його ой як бра­кує.

Цілую-обі­ймаю тих, кого тре­ба.

З Новим роком.

4 коментарі в “Підсумки 2018-го року
  1. Ярема сказав:

    Щось я Кра­ко­ва не бачу в тво­їх пла­нах 😉
    З новим роком!
    І так, влу­чно ска­за­но, все було б добре, якщо не чита­ти нови­ни з Укра­ї­ни. А в ново­му році ще б пере­жи­ти театр вибо­рів з його кло­у­на­ми.

  2. post-factum сказав:

    Дякую. А що у Кра­ко­ві?

  3. Ярема сказав:

    На рито­ри­чне пита­н­ня рито­ри­чна від­по­відь — те, що і всю­ди 🙂
    Зав­жди щось зна­йде­ться.

  4. post-factum сказав:

    Я в Поль­щу спе­ці­аль­но ще не їздив. Тіль­ки про­їздом був. Може, колись і запла­ную, але поки не осо­бли­во тягне.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.