Dalešice

Поїзд­ка на водо­схо­ви­ще Dalešice мину­лої неді­лі вийшла така собі. Про­гноз пого­ди не справ­див­ся, і замість +28°C із хма­ра­ми було +32°C і пря­ме сон­це.

Тому ось цей мар­шрут:

дове­ло­ся прой­ти на вели­кій швид­ко­сті й не зупи­ня­ю­чись. Біль­ше того, через спе­ку попе­ре­си­ха­ли май­же всі дже­ре­ла, і щоб набра­ти десь води, тре­ба було силь­но поста­ра­ти­ся. Добре, що на шля­ху було село з від­кри­тим баром.

Але кіль­ка фоток я зро­бив, зві­сно.

Ліс неда­ле­ко від Вла­ді­сла­ва:

Стеж­ка кру­то йде вниз між камі­н­ням, і це дуже схо­же на тури­сти­чні тра­си під Охо­зом. Якраз десь на цьо­му місці я наля­кав двох косуль, які з тупо­ті­н­ням поска­ка­ли геть.

Їгла­ва тут ще не є водо­схо­ви­щем і робить вигин, але по камін­ню видно, що води мало:

Коли її біль­ше, там малю­ю­ться гар­ні ске­лі, але от у таку спе­ку лови­ти нічо­го, на жаль.

З мосту через водо­схо­ви­ще вид від­кри­ва­є­ться хоро­ший, а за мостом є кіль­ка виглід­ко­вих місць, напри­клад, оце:

Звід­си до поїзда було ще кіло­ме­трів 10. Насту­пно­го разу тре­ба бра­ти коро­тший мар­шрут, і, ско­рі­ше всьо­го, пря­мо з Трже­бі­ча авто­бу­сом, щоб у робо­чий день, бо у вихі­дний нічо­го не ходить, а від залі­зни­чної стан­ції дале­ко йти.

Мітки: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.