Letovice

Нота­тки з поїзд­ки до Лето­віц від 26 трав­ня.

До Лето­віц із Брно щого­ди­ни ходить потяг. Один — про­стий, який зупи­ня­є­ться в кожно­му селі, інший — швид­кий, так зва­ний «рихлік» (чеською «rychlý» — швид­кий). Рихлі­ком подо­ро­жу­ва­ти наба­га­то при­єм­ні­ше, бо на цьо­му мар­шру­ті запу­ще­ні Інтер­Пан­те­ри, які не пищать, як ска­же­ні, коли галь­му­ють, і все­ре­ди­ні є кон­ди­ціо­не­ри. Зви­чай­ні ж потя­ги біль­ше схо­жі на типо­ві при­мі­ські еле­ктри­чки.

Вихо­ди­мо з вок­за­лу, іде­мо спо­ча­тку вздовж колії тро­хи назад. Злі­ва про­ті­кає добре зна­йо­ма Сві­та­ва, а про­ти сон­ця видно костел Свя­то­го Про­ко­па (злі­ва) і Кла­стер Мило­сер­дних Бра­тів (спра­ва):

Коли повер­ну­ти­ся ще тро­хи впра­во, то видно вже замок:

До всьо­го цьо­го добра по чер­зі ми зараз під­ні­ме­мо­ся. Спо­ча­тку під­хо­ди­мо до кри­тих схо­дів, які ведуть наго­ру до косте­лу:

Потім диви­мо­ся на сам костел:

Побу­до­ва­ний у XIV сто­річ­чі, типо­ва готи­ка. Від косте­лу від­кри­ва­є­ться який-не-який вид на те, що вни­зу, але туди ми теж дійде­мо.

Спу­ска­є­мо­ся тими ж схо­да­ми до Бар­то­вої вули­ці і йде­мо наго­ру до зам­ку. Злі­ва Кла­стер:

Будо­ва XVIII сто­річ­чя, баро­ко. Буду­вав чувак із Від­ня.

Спра­ва від­кри­ва­є­ться хоро­ший вид на між­гі­рʼя. Типо­ві морав­ські рельє­фи:

Дохо­ди­мо до зам­ку. Він, зві­сно, в актив­ній фазі рекон­стру­кції. За зам­ком є парк, на вид дово­лі зати­шний, потен­цій­но зі став­ком, але ста­вок чомусь був без води. Мабуть, теж рекон­стру­ю­ють.

Незва­жа­ю­чи на рекон­стру­кцію при­ле­глих будов, вла­сне замок більш-менш уже в при­стой­но­му ста­ні. За 120 крон можна зай­ти, вислу­ха­ти лекцію про те, як цей замок доко­тив­ся до тако­го жит­тя, а потім піти само­му гуля­ти повер­ха­ми, кори­до­ра­ми й кім­на­та­ми. Ще за 20 крон дозво­ля­ють фото­гра­фу­ва­ти.

Ну, пішли.

Опу­ска­ю­чи дета­лі про те, хто кому цей замок пере­про­да­вав, хто в ньо­му пия­чив і які оргії вла­што­ву­вав, а також той факт, що в цьо­му зам­ку, як і в будь-яко­му іншо­му, є своя, цитую, мучир­ня, гла­до­мор­на і вин­ний погріб, пер­ше, що дивує — кіль­кість кла­ві­шних інстру­мен­тів:

З деся­ток тако­го добра, а, може, і біль­ше. Усе автен­ти­чне, але в пога­но­му ста­ні, тому грає зі скри­пом або не грає вза­га­лі. Зате як деко­ра­ція ОК.

Заці­ніть тов­щи­ну стін:

З око­лиць для зам­ку поти­хень­ку зби­ра­ють екс­по­на­ти, які у свій час були з ньо­го поцу­пле­ні. Якби я не жив у Чехії, то поду­мав би, що це Пол­тав­ський кра­є­знав­чий музей:

Пере­ва­жно, інте­рʼє­ри вже від­ре­став­ро­ва­но. Ось типо­вий:

Є й нети­по­ві. У цій кім­на­ті, напри­клад, якщо віри­ти роз­по­від­ям і тому, що напи­са­но, пере­кла­да­ли книж­ку Мар­ко Поло «Міль­йо­ни», від того й від­чу­т­тя пірат­сько­го поме­шка­н­ня:

Є й уза­га­лі дикі суча­сно­му оку шту­ки:

Така ж сама кар­ти­на від­кри­ва­є­ться як тіль­ки захо­диш на пер­ший поверх зам­ку, де почи­на­є­ться огляд. Вла­сни­ки, видно, люби­ли мото­ро­шні речі.

Окрім іншо­го, у зам­ку діє кіль­ка постій­них виста­вок. Напри­клад, вистав­ка про екс­пе­ди­ції до Перу. Чи вистав­ка жуків. Або вистав­ка, при­свя­че­на 73-річно­му поп-спів­а­ку з Брно. Ще є вистав­ка кар­тин:

Вона, до речі, зане­се­на до яко­їсь кни­ги рекор­дів, бо одно­ча­сно там екс­по­ну­є­ться таких кар­тин кіль­ка тисяч.

У зам­ку є й жила части­на, яка пері­о­ди­чно вико­ри­сто­ву­є­ться за при­зна­че­н­ням.

Замок можна вина­йма­ти для бен­ке­тів, весіль і вся­ко­го тако­го. На задньо­му дво­рі є від­по­від­ний про­стір:

Спра­ва ще досту­пна кри­та зала типу як для реаль­но вели­ких пʼя­нок чи кон­фе­рен­цій.

Моя ціль була, зві­сно, заліз­ти яко­мо­га вище й сфо­тка­ти місто. Стрі­ло­чки мар­шру­ту любʼя­зно виве­ли мене на бал­кон. Видно канал, який спо­лу­чає Свра­тку з Крж­тін­кою:

А також той самий костел зі схо­да­ми та цвин­тар за ним:

У кім­на­ті перед бал­ко­ном можна пожер­тву­ва­ти будь-яку суму на роз­ви­ток зам­ку. Якщо жер­тву­єш — будь ласка­вий, візьми пля­ше­чку води­чки чи пива. Від­кри­ва­чка для пива теж є.

Спу­ска­є­мо­ся на задній двір:

Галя­ви­на перед зам­ком:

Коло неї — міні-зоо­парк для дітей:

Вихо­ди­мо з тери­то­рії. До поїзда ще тре­ба всти­гну­ти як міні­мум потра­пи­ти на водо­схо­ви­ще. Любʼя­зний IDOS пока­зує, що най­ближ­чий авто­бус туди буде аж за дві годи­ни, тому не соро­ми­мо­ся, іде­мо пішки паро­чку кіло­ме­трів.

Якась ціка­ва спо­ру­да посе­ред водо­схо­ви­ща біля дам­би, мабуть, моні­то­рин­го­ва. Вхід на місток закри­тий, але вигля­дає незви­чно:

Уздовж бере­га зна­йо­мі камін­чи­ки:

Кри­ста­лі­чний щит тут по оби­два боки, а над Свра­ткою за дам­бою нави­са­ють ске­лі.

Тихо-спо­кій­но, готель над водою:

Злі­ва від доро­ги — ліс і ске­лі. Берег зато­ки гар­но петляє:

Понад іншим бере­гом чов­ни. Мабуть, тут при­єм­но пла­ва­ти:

На само­му водо­схо­ви­щі роз­мі­щу­є­ться ще й яхт-клуб, і люби­те­лі тако­го пла­ва­ють один за одним:

Диви­мо­ся на цю бла­го­дать, при­ки­ду­є­мо час до поїзда і вису­ва­є­мо­ся назад.

Якщо буде натхне­н­ня, сюди можна при­їха­ти з вело­си­пе­дом, щоб пока­та­ти­ся нав­ко­ло водо­схо­ви­ща. Вело­се­зон я вже від­крив поїзд­кою до Кур­жі­мі через Малу й Вел­ку Бабу цими вихі­дни­ми.

Мітки: , , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.