Buchlovice

19-го трав­ня я їздив у Злін­ський край диви­ти­ся на місце­вість коло зам­ку Бухлов. Нади­хну­ла туди мене поїха­ти оця фото­гра­фія. Я про­сто вивчив на кар­ті, що є поруч, і поба­чив біля Угер­ське­го Гра­ді­ща замок.

Поду­ма­єш, зди­ву­вав — замок у Чеській Респу­блі­ці :).

Оскіль­ки це інший край, IDS JMK не діє, і дове­ло­ся вста­ва­ти ранень­ко, щоб потра­пи­ти на чи не єди­ний у субо­ту авто­бус туди.

Від одно­ймен­ної зам­ку зупин­ки доро­га веде через ліс уго­ру. Якщо огля­ну­ти­ся назад, можна поба­чи­ти гору Голий Копец:

Біля зам­ку, зві­сно, три­зір­ко­вий готель і ресто­ран­на інфра­стру­кту­ра:

Людей, до речі, було дово­лі бага­то: хто гуляв, хто сидів пиво пив. Так туризм і роби­ться.

До зам­ку під­ні­ме­мо­ся пізні­ше, а зараз диви­мо­ся на якийсь вхід до під­зе­ме­л­ля:

І спу­ска­є­мо­ся вниз до ске­лі Чор­то­ве сідло. Зві­сно, як зав­жди, табли­чка, при­ро­дна памʼя­тка, всі діла:

Пишуть, що тут ростуть дуби, гра­би, липи, яво­ри, тра­ва зла­ко­ва вся­ка, і водя­ться різно­ма­ні­тні жучки.

Камін­чи­ки:

Тра­ди­цій­на наві­га­ція:

Злі­ва табли­чка роз­ка­зує про те, що рані­ше замість неї сто­яв освя­че­ний хрест на честь пан­но­чки, яка тут жила, але раптом помер­ла, упав­ши у 1768-му році з коня. У капли­ці свя­тої Бар­бо­ри її й похо­ва­ли, і до капли­ці ми дійде­мо зго­дом. Пан­но­чку зва­ли Марія Тере­зія родом із Петр­жвал­ду.

Кабан­чи­ки:

Ліс догля­да­є­ться, і кабан­чи­ки таки водя­ться у спе­ці­аль­но від­ве­де­них місцях. А це про­сто ста­ту­е­тки, які ілю­стру­ють інфор­ма­цій­ний стенд, якщо ви не зро­зумі­ли.

Під­ні­ма­є­мо­ся наго­ру:

Там ще були фігур­ки лосів, зда­є­ться, але мене біль­ше ціка­ви­ло, який вид від­кри­ва­є­ться на Бухло­ві­це з виглід­ки.

Як вияви­ло­ся, ота­кий:

(кон­траст силь­но накру­че­ний, а очи­ма, насправ­ді, я бачив тіль­ки дим­ку чи туман після дощу, то хоч тепер можна поми­лу­ва­ти­ся)

Виглід­ка сама по собі — не про­сто виглід­ка, а ще й місце для від­по­чин­ку з дахом над голо­вою, сиді­н­ня­ми та сто­ли­ка­ми.

Ще кіль­ка рив­ків під гору кру­ти­ми схо­да­ми — і ми під капли­цею тієї самої Бар­бо­ри:

Вона роз­та­шо­ва­на на горі Модла (510 метрів над рів­нем моря), і, уза­га­лі-то, закри­та. Охо­ро­ня­є­ться каме­ра­ми відео­спо­сте­ре­же­н­ня. Насправ­ді, як вияви­ло­ся потім, сюди можна взя­ти про­від­ни­ка із зам­ку, і він ула­штує екс­кур­сію все­ре­ди­ну. Тим часом, коло капли­ці про­сто собі гуляв якийсь виво­док мале­чі під нагля­дом кіль­кох доро­слих.

Спу­ска­є­мо­ся кру­то вниз і вихо­ди­мо на доріж­ку (точні­ше, нау­ко­ву стеж­ку), звід­ки видно вла­сне замок і будин­ки ресто­ран­но­го ком­пле­ксу:

Під­ні­ма­є­мо­ся вго­ру. Вхід до зам­ку пла­тний, годин­на екс­кур­сія також. Бажа­н­ня застря­га­ти, роз­див­ля­ю­чись інте­рʼє­ри, осо­бли­во не було (це я зро­бив пізні­ше у Лето­ві­цах, про що буде окре­мий пост), а в каси­ра, судя­чи з усьо­го, не було бажа­н­ня бра­ти з мене гро­ші за вхід на при­зам­ко­ву тери­то­рію, тому я зайшов так.

Вхі­дна гру­па:

Госпо­дар­ські будів­лі:

Зві­сно, там діє суве­нір­на крам­ни­ця і вин­ний погріб, але нащо воно нам.

Можна поси­ді­ти пере­по­чи­ти:

Якщо дуже хоче­ться, то екс­кур­сії кошту­ють, зда­є­ться, тро­хи біль­ше 100 крон на люди­ну, і про­во­дя­ться вони за роз­кла­дом, який висві­чу­є­ться на екра­ні на вхо­ді.

Диви­мо­ся на годин­ник:

І вихо­ди­мо:

Якщо буде натхне­н­ня, можна колись зібра­ти­ся й зай­ти все­ре­ди­ну на екс­кур­сію. Але зараз свій час ще тре­ба витра­ти­ти, щоб роз­ди­ви­ти­ся місце­вість.

Bliss, вер­сія 3.0:

Якщо спу­сти­ти­ся тро­хи ниж­че, буде чер­го­вий інфор­ма­цій­ний стенд із косу­ля­ми:

Косуль я не бачив, а от на вели­че­зно­го сли­ма­ка натра­пив:

Далі доро­га виво­дить вниз, до шосе. Попу­тно я зайшов поди­ви­ти­ся на Мислив­ське дже­ре­ло, зро­зу­мів­ши, що кар­та тро­хи бре­ше, і доріж­ка про­хо­дить не там, де мала би.

З іншої сто­ро­ни доро­ги стеж­ка зно­ву під­ні­ма­є­ться вго­ру й виво­дить на вело­до­ріж­ку:

Уздовж неї я про­йшов повз Камʼя­не дже­ре­ло (з чаше­чка­ми, як годи­ться), поди­вив­ся на бесід­ку з хре­стом поруч, про­гу­ляв­ся лісом збо­ку від вело­до­ріж­ки і, уре­шті, спу­стив­ся до шосе в райо­ні Ста­ре Гутє:

Там зали­ша­ло­ся на зупин­ці пів­го­ди­ни поче­ка­ти на авто­бус і повер­ну­ти­ся назад у Брно.

Зві­сно, вча­сно я не поїхав, бо шосе пере­кри­ли через ДТП з авто­мо­бі­лем і мото­ци­клі­стом. Наскіль­ки я зро­зу­мів, усі зали­ши­ли­ся живі, а мото­ци­клі­ста забрав вер­то­літ. Дуже швид­ко слу­жби спра­цю­ва­ли, до речі, за близь­ко 10 хв уже була мету­шня.

Насправ­ді, думаю, розум­ні­ше було б поїздом при­їха­ти до Угер­ське­го Гра­ді­ща, а звід­ти вело­си­пе­дом уже ката­ти­ся. Там ще є що диви­ти­ся.

Мітки: , ,
3 коментарі в “Buchlovice
  1. Yarema сказав:

    Шко­да, що ти тре­ки не запи­су­єш на Strava.

  2. post-factum сказав:

    Це мені powerbank купу­ва­ти і тяга­ти вєлік у кожну поїзд­ку…

  3. Yarema сказав:

    Ну та це не така вже й про­бле­ма, сумі­стиш кори­сне з при­єм­ним.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.