Buchlovice

19-го травня я їздив у Злінський край дивитися на місцевість коло замку Бухлов. Надихнула туди мене поїхати оця фотографія. Я просто вивчив на карті, що є поруч, і побачив біля Угерськего Градіща замок.

Подумаєш, здивував — замок у Чеській Республіці :).

Оскільки це інший край, IDS JMK не діє, і довелося вставати раненько, щоб потрапити на чи не єдиний у суботу автобус туди.

Від однойменної замку зупинки дорога веде через ліс угору. Якщо оглянутися назад, можна побачити гору Голий Копец:

Біля замку, звісно, тризірковий готель і ресторанна інфраструктура:

Людей, до речі, було доволі багато: хто гуляв, хто сидів пиво пив. Так туризм і робиться.

До замку піднімемося пізніше, а зараз дивимося на якийсь вхід до підземелля:

І спускаємося вниз до скелі Чортове сідло. Звісно, як завжди, табличка, природна памʼятка, всі діла:

Пишуть, що тут ростуть дуби, граби, липи, явори, трава злакова всяка, і водяться різноманітні жучки.

Камінчики:

Традиційна навігація:

Зліва табличка розказує про те, що раніше замість неї стояв освячений хрест на честь панночки, яка тут жила, але раптом померла, упавши у 1768-му році з коня. У каплиці святої Барбори її й поховали, і до каплиці ми дійдемо згодом. Панночку звали Марія Терезія родом із Петржвалду.

Кабанчики:

Ліс доглядається, і кабанчики таки водяться у спеціально відведених місцях. А це просто статуетки, які ілюструють інформаційний стенд, якщо ви не зрозуміли.

Піднімаємося нагору:

Там ще були фігурки лосів, здається, але мене більше цікавило, який вид відкривається на Бухловіце з виглідки.

Як виявилося, отакий:

(контраст сильно накручений, а очима, насправді, я бачив тільки димку чи туман після дощу, то хоч тепер можна помилуватися)

Виглідка сама по собі — не просто виглідка, а ще й місце для відпочинку з дахом над головою, сидіннями та столиками.

Ще кілька ривків під гору крутими сходами — і ми під каплицею тієї самої Барбори:

Вона розташована на горі Модла (510 метрів над рівнем моря), і, узагалі-то, закрита. Охороняється камерами відеоспостереження. Насправді, як виявилося потім, сюди можна взяти провідника із замку, і він улаштує екскурсію всередину. Тим часом, коло каплиці просто собі гуляв якийсь виводок малечі під наглядом кількох дорослих.

Спускаємося круто вниз і виходимо на доріжку (точніше, наукову стежку), звідки видно власне замок і будинки ресторанного комплексу:

Піднімаємося вгору. Вхід до замку платний, годинна екскурсія також. Бажання застрягати, роздивляючись інтерʼєри, особливо не було (це я зробив пізніше у Летовіцах, про що буде окремий пост), а в касира, судячи з усього, не було бажання брати з мене гроші за вхід на призамкову територію, тому я зайшов так.

Вхідна група:

Господарські будівлі:

Звісно, там діє сувенірна крамниця і винний погріб, але нащо воно нам.

Можна посидіти перепочити:

Якщо дуже хочеться, то екскурсії коштують, здається, трохи більше 100 крон на людину, і проводяться вони за розкладом, який висвічується на екрані на вході.

Дивимося на годинник:

І виходимо:

Якщо буде натхнення, можна колись зібратися й зайти всередину на екскурсію. Але зараз свій час ще треба витратити, щоб роздивитися місцевість.

Bliss, версія 3.0:

Якщо спуститися трохи нижче, буде черговий інформаційний стенд із косулями:

Косуль я не бачив, а от на величезного слимака натрапив:

Далі дорога виводить вниз, до шосе. Попутно я зайшов подивитися на Мисливське джерело, зрозумівши, що карта трохи бреше, і доріжка проходить не там, де мала би.

З іншої сторони дороги стежка знову піднімається вгору й виводить на велодоріжку:

Уздовж неї я пройшов повз Камʼяне джерело (з чашечками, як годиться), подивився на бесідку з хрестом поруч, прогулявся лісом збоку від велодоріжки і, урешті, спустився до шосе в районі Старе Гутє:

Там залишалося на зупинці півгодини почекати на автобус і повернутися назад у Брно.

Звісно, вчасно я не поїхав, бо шосе перекрили через ДТП з автомобілем і мотоциклістом. Наскільки я зрозумів, усі залишилися живі, а мотоцикліста забрав вертоліт. Дуже швидко служби спрацювали, до речі, за близько 10 хв уже була метушня.

Насправді, думаю, розумніше було б поїздом приїхати до Угерськего Градіща, а звідти велосипедом уже кататися. Там ще є що дивитися.