Brněnská přehrada

Транспортна компанія міста, у якому я живу, експлуатує не тільки трамваї, автобуси та тролейбуси, а ще й човни. У теплу пору року, яка триває від середини квітня до середини жовтня, можна купити білет за стандартним тарифом 15 крон за одну зупинку й допливти до Вевержскої Бітишки, куди я вже їздив автобусом цієї зими.

Покататися хотілося давно, і минулої неділі я, нарешті, це зробив.

Свратка судноплавна не ввесь рік, а тільки тоді, коли у водосховищі є вода. На зиму її спускають, і те, що влітку милує око, з листопада перетворюється на струмок і калюжу.

Маршрут починається від Бистрці. Квиток можна купити або в касі, вистоявши довгу чергу, або без черги в автоматі за касою, заплативши карткою. Оскільки на маршруті 10 зупинок, то загальна ціна в одну сторону — 150 крон, а якщо ще й вертатимешся назад — 250 (зі скидкою).

На водосховищі плавають по-різному:

На задньому плані видно греблю, за якою Свратка продовжує текти в камʼяному каналі містом.

Понад берегом розміщуються різні водні клуби, ресторани, пляжі, просто галявини для відпочинку. Усе охайне, дуже зелене й відмічене буями, де треба:

Одночасно водосховищем курсує кілька човнів, кожен має свою назву. Моїм був «Утрехт» (у цьому місті, до речі, я був минулого року). Ще бачив «Відень», наприклад. На фото, очевидно, «Штутгарт»:

Окрім Бистрці, зупинки мінімалістичні — місток, назва, знаки всякі та й усе. Народу підсідає небагато, здебільшого, зупинки так із четвертої люди розходяться туристичними стежками.

Біля міста водосховище широке, розлоге. Горизонт затуляють місцеві гори:

Якщо подивитися назад, видно новобудови. Частину з них звели вже за мого перебування тут. Гарний звідти вид відкривається, мабуть:

Черговий будинок з ігровим майданчиком. Є акуратні сходи до води, берег обкладено камінням:

Відео відплиття від однієї із зупинок:

Оцей будиночок мені також сподобався. Дуже вдало він захований між деревами:

Так ми до нього підпливали:

Трохи далі водосховище звужується й переходить у просто річку, яка, коли багато води, заповнює простір між скелями. Зверніть увагу, як просто й зі смаком облаштований пляж:

Отаке добро з обох берегів нас супроводжує до кінцевої зупинки:

Скелі всюди мальовничі, і деякі з них мають свої власні назви.

Повз нас періодично плавають усякі:

Черговий поворот, це ми вже випливли з водосховища:

Прєвєд, мєдвєд (картина типова з двох причин: по-перше, усі махають, коли пропливаєш повз них, по-друге, такі намети з туристами — звична справа):

Раптом відкривається хороший вид на замок Вевержі й місток під ним:

Тепер порівняйте це з фотографіями, які я робив узимку 2016-го, щоб відчути різницю. Пристані, до речі, тоді ще не було.

Прохід під мостом:

Зустрічний транспорт:

Зупинка мальовнича з обох боків:

Підпливаємо до Бітишки. Ця скеля має свою назву — Мечковска:

Майже відразу за нею — кінцева зупинка. Правда, повертатися тим самим маршрутом я не став. Просто спочатку сфоткав човен із мосту:

(перед мостом ми розвернулися, тому човен уже дивиться назад на Брно; на задньому плані — хащі природної резервації Брженчак)

А потім пішки дійшов до центру Бітишки, сів на автобус і втричі дешевше поїхав назад до міста.

Подорож човном триває трохи більше години, за хорошої погоди позитивний настрій гарантовано.