Křtiny і Bukovina

Минула неділя пройшла в містечку Křtiny і селі Bukovina, а також у лісах поруч.

Дорога починається з того, що автобус висаджує мене біля муніципального офісу в Кржтінах. Тут живе 835 жителів, але в самому центрі стоїть здоровенний костел (звісно, Панни Марії, а кого ж іще). Костел нас цікавить не сильно, тому від нього піднімаємося крутою вулицею вгору, до початку Сонячної стежки:

За задумом, уздовж цієї стежки є кільканадцять отаких от стовпчиків, присвячених різним тілам навколо нашої зірки. У деяких стовпчиків, на жаль, кульок, які імітують планети, чомусь уже нема.

Стежка веде повз жилі двори, де є милі дрібнички:

Чиясь пасіка, бджоли над соснами гудуть:

Стежка петляє лісом. На карті в одному місці відзначено, що є вид на містечко, але виявилося, що він уже заріс лісом. Ну ОК, дивимося на скелю:

Знову бачимо акуратну позначку стежки. Вона жовта й на самій карті, до речі.

Далі мій маршрут зводить мене від планет до закинутого карʼєра, який перетворено на природну памʼятку. Переходимо через струмок:

Потім через дорогу, пірнаючи в ліс. Карта показує, що є дві стежки, а ще по деревах (точніше, по тому, де їх нема) видно де раніше була підʼїздна дорога. Спочатку дивимося на зовнішню скелю:

Потім звертаємо на основну стежку, яка веде всередину карʼєра, і бачимо камінчики:

Знову на конкурс текстур:

Усередині карʼєр частково наповнений водою, утворюючи щось типу болітця, у якому вже росте рогіз. Болото огинає відпрацьована скеля:

Інша частина заповнена дуже мʼяким мохом, у який коли ступаєш, провалюєшся по кісточки. Сильно я ходити по ньому не став.

Панорама для загального уявлення:

(те, як камера її склеїла, мене не дуже тішить, але спроба зарахована)

Вибираємося з карʼєра і йдемо уздовж 373-ї дороги. За парканом із колючим дротом є рибне хазяйство. Я думав, що туди мав би бути вільний доступ, але ні — довелося піднімати камеру над головою. Зате вид чудовий:

Трохи далі, справа від дороги, є новий рибнік, так само огороджений, але роздивитися нормально його не вийшло. Тому йдемо повз:

Незабаром вправо починається Шиндлерова лісова дорога, і тому я звертаю на неї. Тут же закінчується Сонячна стежка, яку ми частково оминули.

Понад дорогою з одного боку тече потік, з іншого ж можна розгледіти виступи кристалічного щита:

На потоці стоять два ставки з неоригінальними назвами. Спочатку «Під Шиндлером II»:

Потім — «Під Шиндлером I»:

Тут є джерело в традиційному для тутешніх місць вигляді, з кухлями:

А вода тече прямо в ставок. Біля джерела є місце для відпочинку, де я посидів і почистив обʼєктив.

Далі дорога веде вгору повз годівничку для тварин (лосів?):

і виводить на вершечок гори Проклест. З неї, на жаль, ніякого виду не відкривається, бо навколо просто ліс. Але вже далі дорога різко спускається вниз і виводить на просіку. А з просіки видніється село Буковина й місцина Údolí:

З протилежного боку — Pustá louka, і з назви видно, що фотографувати там нічого. Тому спускаємося вниз у село, попутно хапаючи цікавий кадр:

У Буковині живе 409 людей, і в села є свій сайт. Магазин, правда, у неділю зачинений, а на дверях вивішений сердитий напис типу «хліб і рогліки будуть у понеділок із 13:00».

Чекаю трохи на зупинці автобус, який везе мене назад у Křtiny, де я роблю пересадку й вертаюся в Брно.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.