Křtiny і Bukovina

Мину­ла неді­ля про­йшла в місте­чку Křtiny і селі Bukovina, а також у лісах поруч.

Доро­га почи­на­є­ться з того, що авто­бус виса­джує мене біля муні­ци­паль­но­го офі­су в Крж­ті­нах. Тут живе 835 жите­лів, але в само­му цен­трі сто­їть здо­ро­вен­ний костел (зві­сно, Пан­ни Марії, а кого ж іще). Костел нас ціка­вить не силь­но, тому від ньо­го під­ні­ма­є­мо­ся кру­тою вули­цею вго­ру, до поча­тку Соня­чної стеж­ки:

За заду­мом, уздовж цієї стеж­ки є кіль­ка­над­цять ота­ких от стов­пчи­ків, при­свя­че­них різним тілам нав­ко­ло нашої зір­ки. У деяких стов­пчи­ків, на жаль, кульок, які імі­ту­ють пла­не­ти, чомусь уже нема.

Стеж­ка веде повз жилі дво­ри, де є милі дрі­бни­чки:

Чиясь пасі­ка, бджо­ли над сосна­ми гудуть:

Стеж­ка петляє лісом. На кар­ті в одно­му місці від­зна­че­но, що є вид на місте­чко, але вияви­ло­ся, що він уже заріс лісом. Ну ОК, диви­мо­ся на ске­лю:

Зно­ву бачи­мо аку­ра­тну позна­чку стеж­ки. Вона жов­та й на самій кар­ті, до речі.

Далі мій мар­шрут зво­дить мене від пла­нет до заки­ну­то­го карʼє­ра, який пере­тво­ре­но на при­ро­дну памʼя­тку. Пере­хо­ди­мо через стру­мок:

Потім через доро­гу, пір­на­ю­чи в ліс. Кар­та пока­зує, що є дві стеж­ки, а ще по дере­вах (точні­ше, по тому, де їх нема) видно де рані­ше була під­ʼ­їздна доро­га. Спо­ча­тку диви­мо­ся на зов­ні­шню ске­лю:

Потім звер­та­є­мо на основ­ну стеж­ку, яка веде все­ре­ди­ну карʼє­ра, і бачи­мо камін­чи­ки:

Зно­ву на кон­курс текс­тур:

Усе­ре­ди­ні карʼєр час­тко­во напов­не­ний водою, утво­рю­ю­чи щось типу болі­тця, у яко­му вже росте рогіз. Боло­то оги­нає від­пра­цьо­ва­на ске­ля:

Інша части­на запов­не­на дуже мʼя­ким мохом, у який коли сту­па­єш, про­ва­лю­є­шся по кісто­чки. Силь­но я ходи­ти по ньо­му не став.

Пано­ра­ма для загаль­но­го уяв­ле­н­ня:

(те, як каме­ра її скле­ї­ла, мене не дуже тішить, але спро­ба зара­хо­ва­на)

Виби­ра­є­мо­ся з карʼє­ра і йде­мо уздовж 373-ї доро­ги. За пар­ка­ном із колю­чим дро­том є рибне хазяй­ство. Я думав, що туди мав би бути віль­ний доступ, але ні — дове­ло­ся під­ні­ма­ти каме­ру над голо­вою. Зате вид чудо­вий:

Тро­хи далі, спра­ва від доро­ги, є новий рибнік, так само ого­ро­дже­ний, але роз­ди­ви­ти­ся нор­маль­но його не вийшло. Тому йде­мо повз:

Неза­ба­ром впра­во почи­на­є­ться Шин­дле­ро­ва лісо­ва доро­га, і тому я звер­таю на неї. Тут же закін­чу­є­ться Соня­чна стеж­ка, яку ми час­тко­во оми­ну­ли.

Понад доро­гою з одно­го боку тече потік, з іншо­го ж можна роз­гле­ді­ти висту­пи кри­ста­лі­чно­го щита:

На пото­ці сто­ять два став­ки з нео­ри­гі­наль­ни­ми назва­ми. Спо­ча­тку «Під Шин­дле­ром II»:

Потім — «Під Шин­дле­ром I»:

Тут є дже­ре­ло в тра­ди­цій­но­му для туте­шніх місць вигля­ді, з кухля­ми:

А вода тече пря­мо в ста­вок. Біля дже­ре­ла є місце для від­по­чин­ку, де я поси­дів і почи­стив обʼє­ктив.

Далі доро­га веде вго­ру повз годів­ни­чку для тва­рин (лосів?):

і виво­дить на вер­ше­чок гори Про­клест. З неї, на жаль, ніяко­го виду не від­кри­ва­є­ться, бо нав­ко­ло про­сто ліс. Але вже далі доро­га різ­ко спу­ска­є­ться вниз і виво­дить на про­сі­ку. А з про­сі­ки видні­є­ться село Буко­ви­на й місци­на Údolí:

З про­ти­ле­жно­го боку — Pustá louka, і з назви видно, що фото­гра­фу­ва­ти там нічо­го. Тому спу­ска­є­мо­ся вниз у село, попу­тно хапа­ю­чи ціка­вий кадр:

У Буко­ви­ні живе 409 людей, і в села є свій сайт. Мага­зин, прав­да, у неді­лю зачи­не­ний, а на две­рях виві­ше­ний сер­ди­тий напис типу «хліб і роглі­ки будуть у поне­ді­лок із 13:00».

Чекаю тро­хи на зупин­ці авто­бус, який везе мене назад у Křtiny, де я роблю пере­сад­ку й вер­та­ю­ся в Брно.

Мітки: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.