Про концертні зали

Від­ві­дав­ши вчо­ра Брнен­ську філар­мо­нію вдру­ге, я таки вко­рі­нив­ся в дум­ці, що вона зама­ла. Залі не виста­чає обʼє­му, а сце­ні — місця для роз­мі­ще­н­ня орке­стру в пов­но­му скла­ді. І не зва­жа­ю­чи на той факт, що там уста­нов­ле­ний орган (на яко­му, до речі, також цьо­го разу гра­ли), ця зала — виклю­чно камер­на.

Хто був у Колон­но­му залі ім. Лисен­ка в Киє­ві, той знає, що якщо кон­фі­гу­ра­ція орке­стру перед­ба­чає бага­то-бага­то музи­кан­тів (напри­клад, для вико­на­н­ня «Петру­шки» Стра­він­сько­го), то вони сидять від стін­ки до стін­ки щіль­но, май­же впри­тул до кра­їв. А тепер уявіть, що поло­ви­на того орке­стру про­сто фізи­чно б не влі­зла на брнен­ську сце­ну.

Поруч із пото­чною будів­лею філар­мо­нії зво­дять нову, Janáčkovo kulturní centrum. Дня­ми під­пи­са­ли уго­ду на прое­кт­ну доку­мен­та­цію дру­го­го ета­пу будів­ни­цтва. Я не бачив, як має вигля­да­ти нова зала, але зустрі­чав поси­ла­н­ня на те, що її про­е­кту­ва­н­ням займа­ти­му­ться ті ж люди, які роби­ли зна­ме­ни­ту Філар­мо­нію на Ель­бі в Гам­бур­зі. І я щиро спо­ді­ва­ю­ся, що нова брнен­ська зала буде в тому ж таки сти­лі кара­я­нів­сько­го цир­ку.

Щодо вла­сне музи­чної про­гра­ми, то все було нор­маль­но. Гра­ли Моцар­та, Баха і ком­па­нію. Єди­не, чого я не зро­зу­мів, якщо навіть цей кон­церт і був при­свя­че­ний моло­дим і май­бу­тнім мамам (з від­по­від­ною кіль­ка­хви­лин­ною лекці­єю про музи­ко­те­ра­пію), наві­що ж деко­му тре­ба було бра­ти дітей пря­мо в залу. У Киє­ві, напри­клад, на це діє пря­ма забо­ро­на, а тут навіть є окре­ма кім­на­та, де на час кон­цер­ту зали­ша­ють дітей під нагля­дом. І чи то публі­ка менш дисци­плі­но­ва­на, чи ж то я так не звик до аку­сти­ки, що чув усе, чого не мав би чути.

До сло­ва, я роз­пи­сав собі орке­стро­ві кон­цер­ти на пів­ро­ку впе­ред. Усі будуть у Брно, крім одно­го, зара­ди яко­го я поїду в кін­ці бере­зня до Пра­ги. Імо­вір­но, тре­ба вкли­ни­ти й щось у Від­ні (я зно­ву подав­ся на ново­рі­чну лоте­рею, до речі), але це буде окре­ма істо­рія.

Мітки: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*