Про всяке n‑тий раз

Сьо­го­дні свя­тку­ва­ли день наро­дже­н­ня одно­гру­пни­ка, яко­му вже 19 сту­кну­ло, прав­да 9‑го числа. Вадя, ще раз з ДР, сам зна­єш :). Пили пиво, їли піц­цу.

Гуля­ли по Киє­ву. Бачи­ли заки­ну­тий вело­трек, оббу­до­ва­ний з усіх боків ново­бу­до­ва­ми, а також в яко­мусь дво­рі клі­тку з во́ронами. Нату­раль­ні такі во́рони, чор­ні, вели­кі, ще щось і буль­ка­ють там, гіло­чки гри­зуть. Вияв­ля­є­ться, в Кийо­ві є і таке. Та і вза­га­лі, ста­рий Київ при­коль­ний, але тіль­ки щоб раз прой­ти­ся, а не зав­жди жити. Все рів­но, шум ніку­ди не діне­ться.

В кіно­те­а­трах нічо­го тако­го під­хо­дя­що­го ні по часу, ні по жан­ру не зна­йшли.

Купив гре­чку в паке­ти­ках, типу пачка 4 шт., можна вки­да­ти у кип’яток, а потім тобі гото­ва пор­ція. Є ще рис вся­кий, пшо­но і т. п.

Вза­га­лі, на душі том­но. Чекаю/шукаю (на) свою музу. Ей, ти де?

Мітки: , , , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.