А і Б

Спочатку Б — Бланско. Я туди їздив 10-го липня, і фотки лежали аж до сьогодні, бо через спеку в мене голова не варила так, щоб їх обробити.

Бланско — невеличке містечко кілометрів за 30 від Брна. Туди щогодини ходить регіопантерка S2.

Там є крихітний замок з невеличким озерцем біля нього. В озері плаває десяток лінивих черепах і цвіте біле латаття:

Оце вам масштаб озера і замку:

Це ренесансна будова кінця 16-го століття. Зараз там музей, очевидно. Поруч — невеличкий парк, дитячий майданчик, ну і центр міста поруч. Усе поруч.

Біля озерця ростуть квіточки. Як я міг не сфоткати таку квіточку:

Якщо підніматися далі на північ міста, можна знайти затишні будиночки:

Звісно, там є і багатоповерхівки. Доглянуті, з дитячими майданчиками, паркомісцями, лісом під боком etc etc etc. От, наприклад, школа зі своїм стадіоном, і якась багатоповерхівка на задньому плані:

Кінцева мета — ставок на Палаві. Узяли перегородили потічок, облаштували пляж, напустили крупної риби, забабахали аерацію води. Мальовничо:

Правда, я не дуже розрахував свої сили і взуття через погоду (чеський метеоцентрум обіцяв прохолоду), тому довелося повертатися назад у Брно.

30-го ж липня я вибрався в гори біля Адамова. Тут недалечко є Моравський карст із печерами, підземною річкою, кристалічними породами на поверхні і півкілометровими горами. А ще туристичними стежками, джерелами і оглядовими майданчиками:

Звісно, це не Карпати, щоб високо-високо, і тим більше не Альпи, до яких я теж колись доберуся, зате недалеко. Можна в шортах і сандаліях потихеньку піднятися в тіні мішаного лісу. І вмиватися джерельною водою після чергового підйому.

Південний шматочок Адамова:

Традиційно, понад стежкою квіточки. Я не налягаю, але не міг пройти повз цієї:

Найвища точка цієї подорожі, десь мабуть трохи більше 400 метрів. Піді мною — скеля, і на її краю стрьомнувато:

Висота сусідніх гір доходить до 520+ метрів.

Назад спускаюся крутою камʼяною стежкою, попутно роблю фотку з місця відпочинку на висоті приблизно 370 метрів:

Видно сусідні гори через дорогу, до якої мене і виводить ця стежка.

Далі — пішки через північну частину Адамова до залізничної зупинки, і за 20 хв я знову у Брні.

Опубліковано в Записки Мітки: , , , ,