Євротур. Амстердам


Сто­ли­ця, що тут ска­жеш. Вихо­диш із вок­за­лу — і від­ра­зу бачиш, як пов­но­во­дна люд­ська річка пли­ве тро­ту­а­ра­ми туди-сюди.

Дуже гар­не місто. Дуже бага­то тури­стів. Я про­сто не уяв­ляю, як там можна жити. Після спо­кій­но­го Брна там тро­хи дурі­єш.

З іншо­го боку, є щось зати­шне. Будин­ки-пря­ни­ки, трам­вай­чи­ки, міль­йон кана­лів, боже­віль­ні вело­си­пе­ди­сти.

І різні при­коль­ні еле­мен­ти:

Схо­жий годин­ник я наве­сні чомусь не сфо­ткав у Від­ні, тому тепер виправ­ля­ю­ся.

Ви помі­ти­ли, як мені поща­сти­ло з пого­дою? Зазви­чай, Нідер­лан­ди мокрі. Так було перед моїм при­ле­том в Ейнд­хо­вен, коли нас після зли­ви 20 хв не випу­ска­ли з літа­ка. Так було зран­ку в той день, коли я летів назад. А про­тя­гом — кра­са.

Місто живе нор­маль­ним сто­ли­чним жит­тям. На пере­дньо­му пла­ні — водні тури­сти­чні при­на­ди, на задньо­му — будів­ни­цтва:

Числен­ни­ми кана­ла­ми, до речі гуля­ють не тіль­ки чов­ни, кате­ри і ката­ма­ра­ни, а ще й полі­ція:

Моне­тна вежа на, як це не див­но, Моне­тній пло­щі:

Пока­зує місце­вий час і дзе­лен­чить кожні 15 хви­лин (як і костел пан­ни Марії біля мене). Пишуть, що по субо­тах дають на дзво­нах цілий кон­церт, але я-то був там у неді­лю, тому не чув.

На воді пла­ва­ють навіть бай­дар­ки. А на задньо­му пла­ні спра­ва можна помі­ти­ти Націо­наль­ну опе­ру з бале­том впри­да­чу:

А тут над водою — Кві­тко­вий ринок, і там також не про­штов­хну­ти­ся, бо всім хоче­ться купи­ти цибуль­ки тюль­па­нів чи що ще вони там про­да­ють:

Зві­сно, не можна поїха­ти в Амстер­дам і не поба­чи­ти голов­ний його знак. Хоча, навіть якщо до ньо­го дійти, все одно роз­див­ля­ти­ся про­бле­ма­ти­чно:

Тому я роз­сла­бив­ся і зро­бив про­сто стріт-фото:

А поза­ду мене — Музей­ний квар­тал. Хоча мені він біль­ше ціка­вий з точки зору зеле­ної тра­ви­чки і людей, які на ній від­по­чи­ва­ють:

Схо­жі газон­чи­ки є, мабуть, скрізь, і, зві­сно, не тіль­ки в Амстер­да­мі. У Бер­лі­ні перед Рейх­ста­гом те саме. І ніяких табли­чок — ходи, скіль­ки хочеш. Або спи, якщо сон­це не пече.

Зві­сно, у най­ві­до­мі­ший квар­тал я також зайшов, але вдень там дово­лі глу­хо. Бари­шні ску­ча­ють і кла­ца­ють теле­фо­на­ми, вітер роз­но­сить бла­го­да­тний запах тра­ви, а вули­чки з буди­но­чка­ми, які в мене чомусь асо­ці­ю­ю­ться з типо­во теле­ві­зій­ни­ми лон­дон­ськи­ми, охо­ро­ня­ють полі­цей­ські. Усе, що я там зро­бив, — зайшов у coffee shop по філь­три на замов­ле­н­ня.

Я ще тро­хи поти­няв­ся містом, поме­ди­ту­вав на канал, щоб дати ногам хоч тро­хи від­по­чи­ти, потім повер­нув­ся на вок­зал і поїхав на Sloterdijk, звід­ки в мене був авто­бус у Брюс­сель.

Мітки: , , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.