Євротур. Хільверсум

15 хви­лин залі­зни­цею від Утре­хта — і я в Хіль­вер­су­мі.

Мені місто зда­ло­ся над­зви­чай­но тихим і май­же без­лю­дним. Імо­вір­но, його роль (окрім як для роз­мі­ще­н­ня меді­а­ком­па­ній) — такий собі спаль­ний район Амстер­да­ма. Може, я чогось і не зро­зу­мів, зві­сно :).

Як і в решті Нідер­лан­дів, тут усе чисте, пара­лель­не і пер­пен­ди­ку­ляр­не. У Хіль­вер­су­мі живе мій одно­кур­сник, я в ньо­го пере­но­чу­вав, а ще ми ходи­ли году­ва­ти каче­чок у місце­вий парк, Laapersveld.

Оскіль­ки фотки в мене тіль­ки з пар­ку, можу роз­ка­за­ти кіль­ка осо­бли­во­стей Нідер­лан­дів, які мені спо­до­ба­ли­ся і не спо­до­ба­ли­ся.

Пер­ше і най­біль­ше зди­ву­ва­н­ня — це те, як вони обхо­дя­ться з бан­ків­ськи­ми кар­тка­ми. Якщо шай­тан-маши­на залі­зни­ці мені ще дала змо­гу попов­ни­ти кар­ту на поїзд­ки, хоч і з комі­сі­єю в 50 євро­цен­тів, Мастер­Кар­дом, то ні в кафе, ні в супер­мар­ке­ті (той же Albert, що і в Брні) ні Мастер­Кард, ні Візу не при­йма­ють. При­бли­зний діа­лог:

— З вас 7,50.

Я тикаю сво­їм без­кон­та­ктним Мастер­Кар­дом, який зав­жди пра­цю­вав у інших кра­ї­нах Євро­пи, і отри­мую на тер­мі­на­лі чер­во­ний хре­стик.

— Нє-нє, чувак, тикай нор­маль­ною кар­тою!
— Еммм… Віза?
— Нє-нє, нор­маль­ною!
— Візьміть кра­ще готів­ку О_о.

Як мені потім поясни­ли, у них у ходу Мае­стро, а інше май­же ніде не при­йма­є­ться. Дикун­ство якесь. Щоб роз­ра­ху­ва­ти­ся таким Мае­стро в Інтер­не­ті, напри­клад, тре­ба ще спе­ці­аль­ний окре­мий при­стрій а-ля каль­ку­ля­тор, який хаває твою гол­ланд­ську кар­тку і видає на екран­чи­ку те, що тре­ба вво­ди­ти в інтер­нет-мага­зи­ні.

А ви каже­те «Захі­дна Євро­па». Село.

Дру­ге зди­ву­ва­н­ня, на цей раз запла­но­ва­не і ціл­ком пози­тив­не — гро­мад­ський транс­порт. Вони уму­дри­ли­ся інте­гру­ва­ти всю кра­ї­ну в єди­ну мере­жу з уні­вер­саль­ним еле­ктрон­ним кви­тком-кар­ткою на всі види транс­пор­ту з опла­тою зале­жно від того, скіль­ки ти про­їхав.

Вигля­дає це десь так. Купу­єш цю кар­тку (вона нази­ва­є­ться OV-Chipkaart і коштує 8 євро), ідеш до най­ближ­чо­го тер­мі­на­лу NS (залі­зни­чна ком­па­нія), попов­ню­єш на пев­ну суму. Коли тре­ба кудись їха­ти, на поча­тко­вій стан­ції від­мі­ча­є­шся цією кар­ткою на кар­дрі­де­рі (на залі­зни­чній стан­ції або пря­мо в авто­бу­сі), тоб­то, робиш так зва­ний чек-ін. Коли доїжджа­єш до потрі­бної стан­ції, від­мі­ча­є­шся зно­ву, тоб­то, робиш чек-аут. Трюк у тому, що спо­ча­тку на кар­ті бло­ку­є­ться макси­маль­но можли­ва сума для поїзд­ки (4 євро в авто­бу­сі, 20 — у поїзді), а після чек-аута спи­су­є­ться саме стіль­ки, скіль­ки ти наїздив. Тоб­то, якщо не зро­би­ти чек-аут — втра­тиш бага­то гро­шей. І якщо на кар­тці мен­ше 20 євро, поїздом поїха­ти не вийде.

З одно­го боку, систе­ма хитра, з іншо­го — дуже про­ста і зру­чна, якщо зро­зу­мі­ти, як воно пра­цює. Тіль­ки доро­го. За три дні кори­сту­ва­н­ня цією кар­ткою я виїздив май­же 32 євро.

Чіпкар­ти бува­ють ано­нім­ні (саме за такою я і їздив), а також імен­ні, які при­вʼя­зу­ю­ться тіль­ки до гол­ланд­сько­го бан­ків­сько­го рахун­ку. Біда якась, а не фінан­со­ва систе­ма.

В прин­ци­пі, я нама­гав­ся порів­ня­ти зональ­ну систе­му транс­пор­ту (як у нас, або в Австрії, Сло­вач­чи­ні чи Німеч­чи­ні) з нідер­ланд­ською, але поки не зміг зро­зу­мі­ти, що кра­ще. Одно­зна­чно, пов­на інте­гро­ва­ність виграє, але як порів­ня­ти зони з від­стан­ню — неві­до­мо. Можу тіль­ки зазна­чи­ти, що оби­дві систе­ми пра­цю­ють.

При­єм­на осо­бли­вість такої транс­порт­ної систе­ми: можна на теле­фон поста­ви­ти одну про­гра­му, щоб бачи­ти всі мар­шру­ти з точні­стю до хви­ли­ни і залі­зни­чної пла­тфор­ми.

Усе це тією чи іншою мірою є і в Чехії, але такої інте­гро­ва­но­сті, мабуть, нема більш ніде. Ціка­во, що там у Скан­ди­на­вії.

Ну і повʼя­за­на із транс­пор­том осо­бли­вість — доро­ги. Те, які вони які­сні, можна від­чу­ти, коли пере­ти­на­єш кор­дон із Бель­гі­єю на авто­бу­сі. Гово­рять, що нідер­ланд­ські доро­ги — най­кра­щі в Євро­пі, навіть німе­цькі не такі.

Повер­та­ю­чись до Хіль­вер­су­му, каче­чки, лебідь і чай­ки ізжер­ли дві бухан­ки нарі­за­но­го біло­го хлі­бу і були, мабуть, дуже силь­но задо­во­ле­ні.

Насту­пно­го ран­ку я поїхав у Амстер­дам.

P. S. Сьо­го­дні я зібрав вело­си­пед і про­їхав кіль­ка кіло­ме­трів Брном. Наре­шті.

Мітки: , , ,
  • noddeat при­пи­нив писа­ти про подо­ро­жі, тепер ти почи­на­єш. Чудо­во.

  • Ну, в мене мате­рі­а­лу ще на два міста, а потім зно­ву тре­ба кудись їха­ти :).

  • Аби фото­чок тро­хи біль­ше.