Bílovice nad Svitavou

8-го числа видав­ся над­зви­чай­но пого­жий день, і я вдру­ге поїхав у Біло­ві­це, тіль­ки цьо­го разу, як і пла­ну­вав, пішов углиб лісів.

Ліса­ми Чехія не обді­ле­на. Біль­ше того, вони тут у догля­ну­то­му ста­ні, а також із тури­сти­чною інфра­стру­кту­рою — асфаль­то­ва­ні доріж­ки, вка­зів­ни­ки, місця від­по­чин­ку. Я зро­бив крюк від залі­зни­чної стан­ції до Рес­сло­вої гайов­ні (будин­ку лісни­ка) і назад.

З лісів виті­ка­ють усі­ля­кі стру­мо­чки і впа­да­ють у Сві­та­ву. Оце — місце про­ті­ка­н­ня одно­го з них, нази­ва­є­ться Kuní (куни­ці, тоб­то) potok:

Через ньо­го пере­ки­ну­тий місток, обла­што­ва­не місце, щоб пере­по­чи­ти, а за моєю спи­ною — шту­чне озер­це:

Розу­му пере­кри­ти потік, щоб тро­хи нате­кло води, тре­ба не дуже бага­то, зате як гар­но вийшло. У дам­бі зро­бле­ний отвір, через який він собі бла­го­по­лу­чно доті­кає до Сві­та­ви біля залі­зни­чної стан­ції.

Від озер­ця вго­ру йде асфаль­то­ва­на доріж­ка, оба­біч якої чомусь сто­їть кіло­ме­тро­вий камінь:

Під­ні­ма­є­мо­ся вище і диви­мо­ся вго­ру. Небо на цей statní svátek було по-осо­бли­во­му бла­ки­тним:

Асфальт пере­хо­дить у ґрун­то­ву доро­гу. Ліс тут міша­ний. Сімʼї гуля­ють. І сві­тло про­би­ва­є­ться крізь листо­чки:

Вийде­мо до галя­ви­ни і ще раз гля­не­мо на небо:

Від­ра­зу кида­є­ться в очі кіль­кість слі­дів від літа­ків. Над Євро­пою літа­ють бага­то.

Спу­сти­мо­ся з доріж­ки в хащі:

Тут май­же в кожно­му лісі є дже­ре­ла, і обо­вʼяз­ко­во вони будуть якось оформ­ле­ні і назва­ні на честь когось. Як оце — на честь чесько­го ілю­стра­то­ра. Так, вода там тече, є чаше­чки. Я не пив, але бачив, що люди пʼють спо­кій­но.

Най­більш від­да­ле­ний пункт моєї подо­ро­жі — хатин­ка лісни­ка:

Зві­сно, під чер­во­ною чере­пи­цею.

Іде­мо назад ґрун­то­вою доро­гою, бачи­мо кві­то­чки. Я себе вже почав стри­му­ва­ти, щоб зно­ву не нафо­тка­ти міль­йон суцвіть, але тут не всто­яв:

І, вре­шті, доби­ра­є­мо­ся до голов­но­го пун­кту при­зна­че­н­ня — огля­до­во­го май­дан­чи­ка над залі­зни­цею. Пано­ра­ма 16 на 9:

Така частин­ка Біло­віц. Спра­ва вни­зу видно залі­зни­чну стан­цію.

Що мені подо­ба­є­ться на чеських кар­тах — такі огля­до­ві май­дан­чи­ки позна­че­ні. Тоб­то, коли хоче­ться поїха­ти, шука­єш позна­чку на кар­ті, де ще не був, і насо­ло­джу­є­шся. Це не обо­вʼяз­ко­во якесь окре­ме, спе­ці­аль­но від­ве­де­не місце. Як у цьо­му випад­ку, може бути, що стеж­ка веде в хащі, а потім зупи­ня­є­ться над кру­тим спу­ском із хоро­шим кра­є­ви­дом. Прав­да, ті ж кар­ти тре­ба ува­жні­ше чита­ти, бо коли я вер­тав­ся назад, думав, що є коро­тка доріж­ка, а вияви­ло­ся, що там дово­лі екс­тре­маль­ний схил пря­мо в чийсь двір. Ну, пар­ка­ну не було, тому все нор­маль­но :).

Нагу­ляв 5,5 км пішки, поди­хав сві­жим пові­трям і при­ніс соко­ви­ті фото­гра­фії.

Мітки: , ,