Відень (16.04.2017)

Так трапилося, що приїхав однокласник з невеликою, але корисною передачкою, і тому в неділю я опинився у Відні.

Якщо восени то був раптовий галоп з метро в музей, цього разу я роздивився трохи більше. Правда, у другій половині дня різко похолодало, і тепер виходить, що треба їхати знову, коли потеплішає. Ну хоч снігу не було.

Перше, що я дивлюся в будь-якому місті — річка:

Дунай я вже бачив у Братиславі, тепер у колекції є й такі фото.

Річка розділена на кілька русел, є острів, яким можна просто прогулюватися. Там деревця, квіточки, ось це все:

Понад річкою вибудували офісний центр. Можна тільки уявити, який звідти відкривається вид:

Позаду мене — міст і метро.

З мосту берег видно ось так. Здається, то жилі будиночки. Ідилія, певно:

Під берегом пташечок підкормлюють. Як тільки хтось підходить, вони підпливають ближче:

Понад Дунаєм, звісно, добре, але було дуже вітряно, тому наступна зупинка — Штадтпарк. Так виглядає станція метро, U-Bahn:

Добовий проїзний — 7 із чимось євро на весь транспорт. Удвічі дорожче, ніж у Брні, але метро в нас нема.

Обовʼязкова фотографія барвінка. У Штадтпарку вони більші, ніж у мене під офісом:

Це — Wienfluss або річка Відень. Води на такий обʼєм чомусь мало. Тече прямо по місту і впадає в Дунай, точніше, у Донауканал. Говорять, що коли сильний дощ, води набагато більше.

у тому ж Штадтпарку є озерце з качечками і міні-водоспадом. Качечки, певно, не сильно раділи похолоданню:

Зате цвітуть тюльпани.

Біля парку є велопрокат. Пробуємо себе у стріт-фото:

Далі зробилося ще холодніше і вітряніше, і охота фотографувати пропала. Ми зʼїли по шніцелю з пивом, подивилися ще кілька парків, Бундеспарламент та й розʼїхалися.