Přírodní park Baba

Чеська топоніміка багата на чудні назви, і гора Мала Баба, на яку я ходив у суботу — не виключення.


Розташоване то діло за Медланками — доїжджаєш до кінцевої 1-го трамвая, а далі пішки. Це околиці Брна, де симпатичний жилий сектор, луки, струмок і рельєф.

Дерева потихеньку розпускаються.

А це, здається, повним ходом квітнуть вишні.

Рослинність, яка вкриває гору, — типова: зелена підстилка, більш-менш одноманітні квіточки, листяні дерева.

Трапляються цікаві екземпляри. Це, як мені казали, дикий горошок:

Це — не знаю, що. На барвінок, ніби, формою пелюстків не схоже, принаймні, на той, що росте в нас під офісом.

Частина гори окупована лісовим господарством, яке, як я підозрюю, про цей ліс і піклується. Деякі шматки гори оточені парканом:

На деревах, звісно, мох:

З-під самої гори — краєвид на Івановіце:

Висота, на яку я заліз, — 399 м над рівнем моря, позначка відмічена кубічним каменем із якимись літерами на гранях. Там проходить кілька туристичних стежок, є купа колоній мурах і щось таке, що я побачив тільки на секунду, — чи то олень, чи лось. Він злякався шелестіння листя в мене під ногами і втік. Кажуть, їх тут багато. І, загалом, ліс виглядає доглянутим, навіть там, де стежки майже не видно.

Очевидно, якщо є Мала Баба, то десь має бути Велика. Велика, а точніше, Velká, — трохи далі на північ, туди пряма стежка, але я поки не дійшов.

Словом, гуляти там дуже приємно, чим користуються і діти, яких катають на конях, і приїжджі, наприклад, італійці.

P. S. Чи то я так скучив за фотографією, чи з цього фуджика витягуються неймовірні кольори, аж не віриться. Величезне задоволення таким знімати, ніяк не нарадуюся. Окремо хочу виділити ще фокус-пікінг, за два дні зйомок я зрозумів, наскільки це корисна штука.

Опубліковано в Фотографії Мітки: , ,