Про Потсдам, Берлін і знову Братиславу

Зимо­ва бер­лін­ська агло­ме­ра­ція тури­сти­чно дово­лі нудна. Ста­туї загор­ну­ті у шпа­ків­ні, будів­лі — в буді­вель­ні ліси, асфальт роз­ко­па­ний під метро, а холо­дний вітер уздовж Шпрее пере­га­няє смі­т­тя­чко під зали­шка­ми Бер­лін­ської сті­ни.

Але є й пози­тив­ні речі, зві­сно. Потс­дам — місто дово­лі зати­шне, з хоро­ши­ми роз­ло­ги­ми пар­ка­ми, Діво­чим озе­ром і забав­ни­ми вули­чка­ми.

У пар­ках усі ста­туї закри­ті на зимо­вий пері­од, тому, окрім як диха­ти сві­жим пові­трям і пити Єгер­мей­стер, роби­ти там осо­бли­во нічо­го. Ну, коло­ни:

Ну, озер­це замер­зло:

Ну, дерев­ця:

Зві­сно, влі­тку Сесі­лі­єн­хоф має вигля­да­ти тро­хи іна­кше, ніж зараз:

Там навіть піра­мі­да є:

Нео­чі­ку­ва­но, так.

Місце про­ве­де­н­ня кон­фе­рен­ції також зачи­не­не на ремонт. Не дума­ли нім­ці, що комусь може при­йти в голо­ву посе­ред зими в мороз при­їха­ти щось сюди диви­ти­ся. Хоча і взим­ку там сим­па­ти­чно.

У само­му ж місті ще тра­пи­ло­ся про­слу­ха­ти лекцію про новий орган у Ніко­лай­кір­хе, на який наре­шті нашкре­бли потрі­бну суму, а також виліз­ти на саму цер­кву і заці­ни­ти тро­хи пере­оці­не­ний вид на місто. Гур­то­жи­тки видно добре, але саме місто ілю­мі­но­ва­не неви­ра­зно, плюс, мабуть, була чи дим­ка, чи туман, плюс тем­но.

Зага­лом, не над­то людно, і жити можна.

А от Бер­лін — зов­сім інша істо­рія. Схо­же на кон­ден­сат урба­ні­за­ції, навіть не знаю, як іна­кше це назва­ти. Біля Рейх­ста­гу сим­па­ти­чно, у само­му Рейх­ста­зі, в прин­ци­пі, також. Це пер­ший пар­ла­мент для мене:

Пло­щі і набе­ре­жна дов­ко­ла гар­ні, але коли тро­хи від­хо­диш, то всю­ди щось зво­дять. У мене мало фоток без буді­вель­них кра­нів:

Ну або так:

А як гуля­єш пішки від Вар­ша­у­ер­штрас­се до Але­ксан­дер­пла­ца, вра­хо­ву­ю­чи, що це дале­ко не окра­ї­ни, диву­є­шся, зга­ду­ю­чи район­чи­ки типу Тели­чки або задво­рок Свя­то­ши­на в Киє­ві. Таке шось :/.

Уздовж Бер­лін­ської сті­ни деякі будів­лі як сто­я­ли з 1961-го чи 1975-го року заки­ну­ті, так і сто­ять пони­ні. Сама Сті­на — без­пон­то­ва тури­сти­чна атра­кція для типо­вих хом’ячків, які гото­ві від­да­ти 3 євро, щоб сфо­то­гра­фу­ва­ти­ся з ряже­ним сол­да­том на чекпо­ін­ті Чар­лі на Фрі­дрі­хштрас­се.

Ще ми зна­йшли місце, де був бун­кер і Рей­хскан­це­ля­рія. От там якраз наро­ду неба­га­то. На тери­то­рії був­шо­го бун­ке­ра про­сто сто­ян­ка, замість кан­це­ля­рії — жила будів­ля. Люфтваф­фе успі­шно зайня­те Міні­стер­ством фінан­сів.

Єди­на осо­бли­вість, пов’язана з тим, як обі­гру­ють спа­док мину­ло­го, і яка мені спо­до­ба­ла­ся — лінії на доро­гах, де про­хо­ди­ла Сті­на. На про­їжджій части­ні вона пока­за­на кам’яними встав­ка­ми, на Потс­да­мер­пла­ці — фре­зою на пли­тах.

East Side Gallery — заки­ну­та і ого­ро­же­на фігня, окрім кіль­кох по-справ­жньо­му кла­сних робіт. Розі­бра­ли б уже ту сті­ну оста­то­чно. Гра­фі­ті на зали­шках муру поти­хень­ку абсор­бу­ю­ться нови­ми бізнес-цен­тра­ми, які масо­во зво­дять уздовж річки.

Зали­шки Сті­ни за мною, а на тому бере­зі колись був Захі­дний Бер­лін:

Вели­кий плюс Бер­лі­на — транс­порт, він же — його вели­кий мінус. Метро, те, що U і під зем­лею, роз­га­лу­же­не не дуже, а те, що S — тягне­ться всю­ди і, пере­ва­жно, шум­ни­ми бру­дну­ва­ти­ми еста­ка­да­ми. Від цьо­го, мабуть, і при­смак урба­ні­за­ції, про який я напи­сав вище.

Імо­вір­но, ми про­сто при­їха­ли не в над­то вда­лий час. Хоча, зві­сно, туризм не був основ­ною метою, тому скар­жи­ти­ся нема на що.

Під­су­мо­ву­ю­чи: Потс­дам — гар­но, зати­шно, подо­ро­жу­ва­ти влі­тку; Бер­лін — при­їха­ти через 10 років, коли закін­чать будів­ни­цтва в цен­трі.

Назад повер­та­ли­ся через Бра­ти­сла­ву. Зимо­ва сто­ли­ця Сло­вач­чи­ни таки заста­ви­ла мене поди­ви­ти­ся «Євро­тур». Май­же все прав­да, окрім цін — сві­чко­ві­це за 18 євро не можна назва­ти деше­вою їжею. Авто­бус із аеро­пор­ту ходить пере­пов­не­ний і неча­сто. Усе ж, коли тепло, там наба­га­то кра­ще.

І так, ресто­ран «Фла­мен­дер», попри дово­лі висо­кі ціни, дуже пора­ду­вав — і музи­кою, і пер­со­на­лом, і їжею. Біль­ше мені до моєї попе­ре­дньої поїзд­ки дода­ти поки що нічо­го.

Допи­ва­ли і доси­па­ли в хосте­лі, зран­ку роз’їхалися, хто в Брно, а хто в Київ.

До весни поїздок біль­ше не пла­ну­є­ться. Любіть одне одно­го:

P.S. Бага­то фото­гра­фій, зро­бле­них мною, лежать на чужо­му фото­апа­ра­ті, і тому в мене поки їх немає. Коли при­шлють, і якщо там буде щось кори­сне — викла­ду.

Мітки: , , , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.