Battle

Моло­дий Кара­ян, до речі, також кудись спі­шив. Ось його варі­ант Двор­жа­ка:

А це дуда­ме­лів­ський. Тут він вза­га­лі дитя, по суті:

Зда­є­ться, не дар­ма його в мину­ло­му році ще назва­ли одним із най­пер­спе­ктив­ні­ших дири­ген­тів. Якщо хто не зро­зу­мів, дру­гий варі­ант мені подо­ба­є­ться біль­ше, що рід­ко буває, бо кара­я­нів­ське вико­на­н­ня зазви­чай вва­жа­є­ться ета­лон­ним.

До речі, я подав­ся на віден­ський ново­рі­чний кон­церт, на 2018‑й рік. Там, хто не в кур­сі, лоте­рея на кви­тки, при­йом заявок від­кри­тий пер­ші два міся­ці року, і ста­ном на п’яте число пода­ло­ся вже біль­ше ста тисяч людей. Ух. Але це така бла­ки­тна мрія, щоб хоча б одним оком за най­де­шев­шим кви­тком зі сто­я­чим місцем.

Із більш при­зем­ле­них новин — у мене впер­ше за 10 остан­ніх років вла­сне і справ­жнє ліж­ко. Ота­кої.

Мітки:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.