Про Прагу

У п’ятницю на зем­лі Боге­мії при­йшло від­но­сне тепло, і я наре­шті поїхав у Пра­гу.

Пра­га-Пра­га-Пра­га.

Пра­га.

Ніякі фото­гра­фії не пере­да­дуть фан­та­сти­чної кра­си цьо­го міста. Це міль­йон зати­шних вули­чок:

Це архі­те­кту­ра:

І, зві­сно, це Влта­ва:

Я тепер чудо­во розу­мію Сме­та­ну. У мене міль­йон фото­гра­фій Влта­ви:

І одно­го з най­ві­до­мі­ших мостів у сві­ті:

Ляль­ко­ві буди­но­чки на набе­ре­жній:

Чай­ки:

Я не можу втри­ма­ти­ся від сотень фото­гра­фій цієї річки. Вона пре­кра­сна:

Але Пра­га — це не тіль­ки Влта­ва, зві­сно. Це ще, напри­клад, натов­пи тури­стів:

Пере­ва­жно серед тури­стів — китай­ці, росі­я­ни і іта­лій­ці. Укра­їн­ську мову також чув — три гели­ка-буді­вель­ни­ка матю­га­ли­ся між собою :).

Це якісь такі дрі­бні, але чуде­сні дета­лі:

Це ще купа неро­зві­да­них для мене тери­то­рій бо обі­йти навіть істо­ри­чний центр за 5 годин немо­жли­во:

Це і Празь­кий Град, із яко­го від­кри­ва­є­ться ще той вид:

У сам Град я не пішов, до речі. Спро­буй­те висто­я­ти цю чер­гу:

Тому я пішов схо­да­ми назад вниз:

їсти галу­шки і пити свар­жак на Ста­ром­нєст­ській пло­щі.

Зали­шок часу до поїзда, коли вже сон­це сіло, я про­сто догу­лю­вав вули­ця­ми.

У мене нема біль­ше комен­та­рів. Я маю повер­ну­ти­ся в Пра­гу ще і ще, і ще, щоб поба­чи­ти все.

Мітки: , ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*