Підсумки 2016-го року

Рік тому, завер­шу­ю­чи напи­са­н­ня під­сум­ків 2015–го, я зичив актив­но­сті й різно­ма­ні­т­тя.

І якщо ще в люто­му очі­ку­ва­н­ня були на рів­ні зви­чай­них, то в бере­зні я вже точно знав, що має змі­ни­ти­ся бага­то чого.

Ну що ж, рік пере­вер­шив най­смі­ли­ві­ші здо­гад­ки. Спро­бу­є­мо при­га­да­ти, чим він мені запа­м’я­тав­ся.

Цей пост має опу­блі­ку­ва­ти­ся авто­ма­ти­чно десь при­бли­зно в той час, коли я роз­див­ля­ти­му­ся Влта­ву із Кар­ло­во­го мосту у Пра­зі.

А запа­м’я­тав­ся він мені різни­ми реча­ми. Напри­клад, без­сні­жни­ми і холо­дни­ми Кар­па­та­ми на само­му поча­тку року. Роз­ча­ру­ва­н­ня — не най­кра­щий поча­ток, зві­сно.

Ще запа­м’я­тав­ся лижа­ми в Киє­ві.

Хоро­ши­ми фото­гра­фі­я­ми, хоча свою каме­ру я таки зго­дом про­дав, а нову досі не купив — при­див­ля­ю­ся і тягну ближ­че до весни.

Хоро­шою музи­кою. Нага­дую, що зва­н­ня музи­чно­го від­кри­т­тя року ділять між собою гурт Princesse Angine, а також дві вока­ліс­тки, Marit Børresen і Alina Lesnik.

Хоро­шою екс­кур­сі­єю слі­да­ми метро на Тро­є­щи­ну з хоро­ши­ми людьми. А ще міським кве­стом і дру­гим місцем на ньо­му.

Над­зви­чай­но наси­че­ною космі­чною про­гра­мою SpaceX. Це справ­ді про­рив, і, я думаю, якраз така шту­ка заслу­го­вує носи­ти гор­де зва­н­ня «Дося­гне­н­ня року».

Хоро­шою робо­тою в хоро­шій укра­їн­ській ком­па­нії з хоро­ши­ми людьми та всі­ма роз­роб­ка­ми, до яких мене спо­ну­ка­ла така робо­та.

Хоро­ши­ми книж­ка­ми і Книж­ко­вим Арсе­на­лом. Одно­зна­чно, то була дуже пози­тив­на подія.

Хоро­ши­ми і не дуже вір­ша­ми. Чита­н­ням і писа­н­ням, і слу­ха­н­ням. Оцьо­го мені зараз і прав­да не виста­чає — при­йти в субо­ту в центр на каву і щось послу­ха­ти-почи­та­ти.

Дики­ми нови­на­ми у ЗМІ.

Хоро­ши­ми зустрі­ча­ми. Ну і роз­ста­ва­н­ня­ми, зві­сно.

Окре­мо 2016–й запа­м’я­та­є­ться змі­ною кра­ї­ни про­жи­ва­н­ня, робо­ти, кола спіл­ку­ва­н­ня, зви­чок і всьо­го, що може бути з цим пов’я­за­не. Від­ві­ду­ва­н­ням п’я­ти кра­їн за три міся­ці, напри­клад. Усві­дом­ле­н­ням того, що ти на це зва­жив­ся, і тепер маєш буду­ва­ти все ледь не з нуля. Розу­мі­н­ням від­по­від­аль­но­сті перед ком­па­ні­єю з понад деся­тьма тися­ча­ми людей, яка не полі­ну­ва­ла­ся тебе пере­вез­ти.

Бага­то чим запа­м’я­тав­ся 2016–й.

План на цей рік у мене вичер­пав­ся. З поне­діл­ка, незва­жа­ю­чи на ново­рі­чні вихі­дні, я пра­цюю. Новий рік, якщо його зустрі­ча­ти­муть цен­тра­лі­зо­ва­но на Пло­щі Сво­бо­ди, зустрі­ну там же. У січні пла­ную кіль­ка вихі­дних, щоб з’їзди­ти в Потс­дам, Бер­лін, а на зво­ро­тньо­му шля­ху зно­ву зазир­ну­ти у Бра­ти­сла­ву.

Як поте­пліє, об’ї­ду зно­ву всі ті міста і місця, які про­ска­кав гало­пом, але щоб ґрун­тов­ні­ше і обо­в’яз­ко­во з новою каме­рою. Хочу фото­гра­фу­ва­ти.

І на робо­ту пла­ни є, зві­сно, тут тре­ба буде бага­то чого зро­би­ти, щоб і для себе також.

В Іта­лію хочу, от. Може, вда­сться про­тя­гом року?

І хочу, щоб усі свої з’ї­ха­ли­ся ближ­че.

А вам тепла.

Cheers.

Мітки:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.