***

Одбе­ри з оке­а­ну кри­жи­цю —
        це сини­ця в руці чи трам­плін
                перед стриб­ком?
Цілий острів — одній,
        де літо за січень біси­ться,
де поле людей,
        мов з мага­зи­ну обнов,

де схід сон­ця — най­пер­ше,
        де захід — колись уже потім,
де най­да­лі з усюд,
        щоб бути трі­ше­чки ближ­че.
Де хоче­ться «зав­тра»
        зро­би­ти сьо­го­дні­шнім сло­вом,
і запал такий вже стає
        нео­ба­чли­во вбив­чим.

Обійми кон­ти­нент —
        він уклав із тобою уго­ду
про чека­н­ня «допо­ки»,
        а ти нав­за­єм — себе:
business as usual,
        і за велі­н­ням при­ро­ди
Місяць сідає
        над сон­ним Вай­та­ке­ре.

А десь там за гора­ми
        і кіло­ме­тра­ми,
де часом керує
        натом­ле­ний Грін­віч,
малень­кий хло­пчи­на
        хова сан­ти­мен­ти
в шухля­ду, бо щой­но
        закін­чи­лась пів­ніч.

23:30 1.12.2016 р. (м. Брно, Чехія)