Про sightseeing

Чим більше слухаю всілякі лекції, тим більше переконуюся в тому, що будь-яка тема може бути цікавою, якщо доповідач і правда любить свою роботу, а також що навіть із найулюбленішої спеціалізації можна зробити наднудну презентацію, якщо ти не вмієш говорити. Так, чувак із команди маркетинга, я зараз про тебе.

Вечірній Мюнхен дуже сильно контрастує із «сільським» пригородом. Місто надгарне, надживе, я здивований тій кількості незворушних велосипедистів, які просто так роз’їжджають фірмовим німецьким асфальтом, розганяючи натовп пішоходів. Незліченні паби, пивний пасаж із живою музикою, класичний темний дюнкель і білі баварські ковбаски — усе це тепер можна помітити галочкою у своєму TODO. Милі єврейки напідпитку, француз-філософ і, звісно, традиційні баварські офіціантки з роду тих, кого пропустила інквізиція, — такою була вечеря сьогодні.

Ранковий Мюнхен, на жаль, ні разу не порадував. S-Bahn в офіс зрадницьки завмер за 3 км до цілі, бо комусь саме в цей холодний понеділок захотілося лягти на рейки. Говорять, такі затики трапляються регулярно. Звісно, таксі нас забрало, але довелося годинку померзнути на зупинці.

Завтра другий раунд лекцій, і деяка невелика надія на те, що вдасться побачити місто до заходу сонця.

І так, тепер у мене є власна аутентична шерстяна червона федора. Саме така, як на логотипі моєї компанії.

P.S. Тель-Авівці скаржаться на собачий холод. А тут навіть не мінус :).