Про примхи історії

Коли в мене забра­ли кра­ї­ну, у якій я наро­див­ся, я нічо­го не ска­зав, бо ще не розу­мів, що можна каза­ти.

Коли в мене забра­ли про­ву­лок, на яко­му я виріс, я нічо­го не ска­зав, бо думав, що цим і обме­жи­ться.

Коли в мене забра­ли рідне місто, я біль­ше нічо­го не можу ска­за­ти, бо в мене нічо­го не зали­ши­ло­ся.

Ні кра­ї­ни, ні міста, ні вули­ці.

Мітки: