Фото

Я доро­зби­рав накла­ца­ні остан­нім часом фото­гра­фії, і тепер якраз той момент, щоб їх тут пре­зен­ту­ва­ти. У деяко­му сми­слі це вза­га­лі остан­ні фото­гра­фії, оскіль­ки каме­ру, якою я їх робив, я спро­дав.

Спо­ча­тку можна поди­ви­ти­ся аль­бом із Бота­ні­чно­го саду ім. Гри­шка. Там якраз цві­ли білі магно­лії, і тому я не міг це пропу­сти­ти.

В окре­мо­му аль­бо­мі, але з тієї ж про­гу­лян­ки, є фотки Олі. Мені дума­є­ться, що цей порт­ре­тний сет вийшов дуже вда­лим, якраз у тому сти­лі, у яко­му я звик такі сети роби­ти.

Також є фото­гра­фії з Бота­ні­чно­го саду ім. Фомі­на, куди я їздив тиждень пото­му. Цьо­го разу вда­ло­ся втра­пи­ти на цві­ті­н­ня фіо­ле­то­вих магно­лій. А по ходу спра­ви були і листя­чка, і колю­чки, і інші кві­то­чки.

Нао­ста­нок, диві­ться неве­ли­кий порт­ре­тний репор­та­жик із Книж­ко­во­го Арсе­на­лу — 2016. Окре­мо в цьо­му аль­бо­мі хочу виді­ли­ти дві Даши­ні фото­гра­фії (осо­бли­во, най­пер­шу). Мені дуже спо­до­бав­ся резуль­тат.

І окре­мо кіль­ка теплих слів про Nikon D3100. Це був дуже хоро­ший, хоча і, зві­сно, дещо роз­тя­гну­тий у часі досвід. Каме­ра й досі дає змо­гу роби­ти які­сні знім­ки, у чому я, спо­ді­ва­ю­ся, пере­ко­ну­вав вас не один раз. Це була моя пер­ша дзер­кал­ка і дру­га каме­ра, якою я сам фото­гра­фу­вав для сво­го задо­во­ле­н­ня (пер­шою була ФЭД-5С, а до того в руках оши­ва­ла­ся Киев–30, прав­да, без­ре­зуль­та­тно, тому її ми не раху­є­мо). Зві­сно, у неї є свої недо­лі­ки: вона повіль­на, не над­то зру­чна, коли тре­ба щось шви­день­ко нала­шту­ва­ти, у поєд­нан­ні з 18–105 дава­ла не най­кра­щої кон­тра­стно­сті фото­гра­фії, дово­лі габа­ри­тна. До речі, 18–105 — дуже зру­чний об’єктив, але за зру­чність дово­ди­ться пла­ти­ти сві­тло­си­лою і швид­кі­стю фоку­су­ва­н­ня.

При­найм­ні, тепер я дово­лі точно знаю, чого хочу.

Зва­жу­ю­чи всі «за» і «про­ти», я дійшов до дум­ки, що за без­дзер­кал­ка­ми май­бу­тнє. Зві­сно, на пов­но­ка­дро­ві Sony я не зби­ра­ю­ся витра­ча­ти­ся. Тому, вихо­дя­чи з того, що я хочу вбу­до­ва­ну ста­бі­лі­за­цію (от хочу і все тут), а також пило- і воло­го­за­хист, єди­ним для мене варі­ан­том на рин­ку зараз є Olympus OM‑D E‑M5 II. Плюс скло 12–40 f/2,8. Дзер­каль­ним ана­ло­гом мені вида­є­ться Pentax K‑3 II (і K‑1, зві­сно, Свя­тий Патрік, яка ж вона кла­сна), якщо не бра­ти до ува­ги габа­ри­ти, вагу й роз­мір матри­ці. І огля­ди його мені теж дуже подо­ба­ю­ться. Але я хочу щось ком­па­ктні­ше.

Зві­сно, я не впев­не­ний у тому, як ско­ро в мене з’явиться новий інстру­мент, зва­жа­ю­чи й на інші обста­ви­ни, але цьо­го разу до його вибо­ру я вже піді­йшов дуже сер­йо­зно. Тому в май­бу­тньо­му спо­ді­ва­ю­ся про­дов­жу­ва­ти раду­ва­ти себе хоро­ши­ми фото­ро­бо­та­ми.

Мітки:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.