Про оперету

У середу дівчата водили мене на «Цілуй мене, Кет!» у Театр оперети на Олімпійській. Там я був уперше, і тільки здогадувався, чого чекати.

Театр усередині симпатичний, не так давно він пережив реконструкцію. Щоправда, скрипучий паркет як мінімум на верхньому ярусі лишився. Мабуть, для автентичності.

Вистава, звісно, для мене незвична. Тепер-то я точно знаю, що не фанат оперети, хоча й раніше про це підозрював, проте не мав ніяких доказів. Тепер маю. Звісно, симпатичні моменти траплялися, але мені як тому, хто не розуміє ні танців, ні оперного співу (окей, оперний вокал у металі ми не беремо до уваги, очевидно), значна частина дійства в душу не запала. Тому найбільше оплесків заслужив оркестр і диригент окремо.

Раз на рік можна, частіше — ні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.