Роздуми

Чому люди бува­ють таки­ми інер­тни­ми? Чому люди часто боя­ться до кри­ку щось ради­каль­но змі­ни­ти в окре­мо взя­тій части­ні жит­тя? Чому для того, аби окре­ма взя­та систе­ма роз­па­ла­ся, вар­то про­сто нічо­го не роби­ти? І чому від про­сто­го «Саш, а ти бачив вно­чі Місяць і біля ньо­го вели­ку-вели­ку Вене­ру? Так гар­но!» стає на душі наба­га­то теплі­ше?

Мітки:
8 коментарів в “Роздуми
  1. Lorina сказав:

    А чому люди, яких коха­єш понад усе, здій­сню­ють вчин­ки негі­дні справ­жніх чоло­ві­ків (в той час, як ствер­джу­ють про необ­хі­дність джен­тель­мен­сько­го від­но­ше­н­ня до дів­чать) і не розу­мі­ють, що вар­то зро­би­ти лише один крок чи навіть рух і самі ж отри­му­ють те, чого так пра­гнуть…?

  2. post-factum сказав:

    Бо інер­тність дістає.

  3. Lorina сказав:

    то нада так посту­па­ти?!

  4. post-factum сказав:

    Не бачу можли­во­сті щось випра­ви­ти, тому з цим тре­ба покін­чу­ва­ти.

  5. Lorina сказав:

    Я бачу… а хіба не це не інер­тність з тво­єї сто­ро­ни не нама­га­ти­ся випра­ви­ти? може при­чи­на в іншо­му і ти не хоче­шо щось випра­ви­ти?

  6. post-factum сказав:

    Бачиш — пока­жи!

  7. Lorina сказав:

    При­йдеш зав­тра — пока­жу

  8. post-factum сказав:

    Цир­ко­ва гра має бути закін­че­на.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.