На лижах у Карпатах

Із 7‑го по 11-те люто­го мав задо­во­ле­н­ня впер­ше бути в засні­же­них Кар­па­тах. Я там, зві­сно, нео­дно­ра­зо­во був, але в теплу пору року. Цьо­го разу тре­ба було поба­чи­ти, що це таке — сніг у Кар­па­тах. Під катом фото­чки з роз­по­від­дю. Деякі фото­чки об’ємні. Бага­то фото­чок не мої, робле­ні Альо­ною.

Жили ми в ново­му буди­но­чку на око­ли­ці села Плав’є Ско­лів­сько­го райо­ну Львів­ської обла­сті в місце­вих госпо­да­рів. Буди­но­чок три­по­вер­хо­вий з усі­ма зру­чно­стя­ми, але з непри­єм­ним недо­лі­ком у вигля­ді пога­ної зву­ко­ізо­ля­ції. Зві­сно, жили ми там не самі, а з кіль­ко­ма сім’ями, і ви, пев­но, уяв­ля­є­те, як це — діти на від­по­чин­ку.

До села ми діста­ли­ся так: з Киє­ва ужго­род­ським поїздом до Ско­ле, а звід­ти — мар­шру­ткою до Плав’я. Потім від зупин­ки нав­про­стець і нау­гад туди, де на нас уже чека­ли.

DSC_0014

Село не таке вже й щоб вели­ке, але дуже дов­ге. Воно роз­мі­щу­є­ться вздовж доро­ги, яка йде між гора­ми, від­по­від­но, влі­во-впра­во вузь­ке.

DSC_0041

Буди­но­чок роз­мі­ще­ний за 15 хви­лин від само­го гір­сько­ли­жно­го курор­ту «Плай», і туди можна було діста­ти­ся або стеж­кою нав­про­стець (що та ще зада­ча, вра­хо­ву­ю­чи, скіль­ки сні­гу там випа­ло), або ж бусом госпо­да­рів. Ми про­бу­ва­ли і так, і так. Зві­сно, тягну­ти на собі спо­ря­дже­н­ня вго­ру не дуже хоті­ло­ся.

Ось так вигля­дає гір­сько­ли­жний курорт із села:

DSC_0011

У само­му селі аж два мага­зи­ни і, в прин­ци­пі, ніяких осо­бли­вих роз­ваг. Є цер­ква:

DSC_0022

і річка:

DSC_0061

По само­му селі основ­ний засіб пере­су­ва­н­ня — авто­мо­біль, і вони тут є в кожно­му дво­рі, бо іна­кше ніяк. Але тра­пля­є­ться й таке:

DSC_0064

Село селом, коро­тше кажу­чи.

У пер­ший же день, а то була субо­та, ми взя­ли спо­ря­дже­н­ня й погна­ли на точку. Мої това­ри­ші від­да­ли пере­ва­гу сно­у­бор­ду, а я став на лижі. Упер­ше.

IMG_5104

І що я, вла­сне, хотів?

IMG_5107

Отак вигля­дає курорт із під­ніж­жя гори:

IMG_5119

Є бага­то чого — два пов­но­цін­ні під­йом­ни­ки, чоти­ри тра­си різної скла­дно­сті, бугель, дитя­чий спуск, бістро, спа, спорт­ком­плекс, готе­лі. До речі, попла­ва­ти в басей­нах ми також усти­гли. Але перед тим ще тре­ба було якось навчи­ти­ся ката­ти­ся:

IMG_5122

Не дов­го дума­ю­чи, мене потя­гну­ли на під­йом­ник для того, щоб спу­сти­ти пря­мо з най­ви­щої точки. Це був, напев­но, най­дов­ший спуск в істо­рії гір­сько­ли­жно­го ката­н­ня. Зате з під­йом­ни­ка від­крив­ся шикар­ний вид. Жаль, що сон­це було тіль­ки в пер­ший день.

IMG_5125

Перед істо­ри­чним спу­ском:

IMG_5146

IMG_5159

Нага­дую, що я ніко­ли так не робив. І коли вибрав­ся наго­ру і гля­нув вниз, чогось поду­мав: ШТО??

IMG_5172

Тра­са, на якій я катав­ся два дні, скла­да­є­ться з кіль­кох частин: спо­ча­тку йде сім­па­ті­чний поло­гий спуск, потім тра­са нахи­ля­є­ться і вже зве­ться для_тих_хто_вміє_кататися, потім зно­ву йде поло­гий тра­верс для роз­сла­бо­на, потім кля­та тра­са почи­нає виля­ти і пада­ти в што­пор, а вни­зу йде пря­ма широ­ка некру­та бугель­на ділян­ка. Загаль­на висо­та, якщо я пра­виль­но пам’ятаю інфор­ма­цій­ний щит, скла­дає близь­ко 750 метрів, а дов­жи­на спу­ску — біль­ше кіло­ме­тра.

Альо­на тоді не ката­ла­ся і фотка­ла пей­за­жи­ки.

IMG_5173

Із цими дере­ва­ми я добре позна­йо­мив­ся, одно­го разу осо­би­сто і близь­ко:

IMG_5180

А оце могла бути моя оста­н­ня при­жит­тє­ва фотка:

IMG_5183

Далі я був прє­до­став­лєн сам собі, і доку­мен­таль­них під­твер­джень про­це­су спу­ску немає. Через пів­то­ри годи­ни я зно­ву з’явився в полі зору това­ри­шів.

Вар­то було б ска­за­ти кіль­ка слів про народ. Були такі як і я (пере­ва­жно, вни­зу), були ті, хто ліз на бугель і про­бу­вав ката­ти­ся звід­ти (я до цьо­го доду­мав­ся тіль­ки насту­пно­го разу), а були ті, хто летів зі швид­кі­стю бли­скав­ки. Важ­ко, зві­сно, вчи­ти­ся, коли повз тебе летять люди, але всі такі чем­ні, і або об’їжджали, або виба­ча­ли­ся, коли зби­ва­ли. Ну спа­сі­ба :).

Оце, до речі, та сама сім­па­ті­чна поло­га ділян­ка звер­ху. Їха­ти нею — одне задо­во­ле­н­ня:

IMG_5184

А оце я, схо­же, вже (вда­ло) спу­стив­ся:

IMG_5191

Кра­са яка!

IMG_5196

За цей день я зміг зро­би­ти аж один спуск, після чого мав сум­ні­ви, що ще колись ста­ну на лижі. Але, насправ­ді, усе було супер, і через день я собі спо­кій­но літав із того спу­ску і май­же не падав. Перед тим, прав­да, з деся­ток разів спу­стив­ся з буге­ля, набив п’яту точку і тро­хи порвав штан­ці.

Насту­пно­го дня пішов сніг, і ми про­сто гуля­ли й ката­ли­ся на піджо­пни­ках. А вве­че­рі віді­грі­ва­ли кісто­чки в банях, джа­ку­зях і басей­нах.

У поне­ді­лок було най­ці­ка­ві­ше. Якщо я вже став на лижі (так я собі думав), то тре­ба дове­сти спра­ву до логі­чно­го кін­ця. Спо­ча­тку було кіль­ка успі­шних поло­гих спу­сків уни­зу. Я аж зди­ву­вав­ся, що ні разу не впав. Потім був бугель. Це така шту­ка, яка тебе разом із лижа­ми сто­я­чи тягне наго­ру, на неве­ли­ку висо­ту. Потім ти цю шту­ку від­ки­да­єш вбік і спу­ска­є­шся собі. Упа­сти можна і на під­йо­мі, і коли від­ки­да­єш бугель, і під час спу­ску. Он всё познал и во всё про­ник. Зре­штою, після деся­то­го бугель­но­го спу­ску мені набри­дло, я поліз на під­йом­ник і успі­шно спу­стив­ся дві­чі, швид­ко і май­же без падінь. На тре­тій раз мене, прав­да, не виста­чи­ло — з непри­ви­чки вимо­тав­ся, і тем­ні­ти ско­ро мало.

Тим часом ката­ти­ся ста­ли навіть ті, хто опи­рав­ся:

IMG_5284

(на відео це вигля­дає смі­шні­ше, але я вам його не пока­жу)

Насту­пно­го дня ми мали їха­ти, але перед тим про­гу­ля­ли­ся селом:

DSC_0029

Вла­сне, тоді ж я і поро­бив свої фотки:

IMG_5366

IMG_5391

А в сере­ду я зран­ку вже був на робо­ті.

Тре­ба дума­ти, якщо вже мені це так спо­до­ба­ло­ся, що ката­ю­ся я не востан­нє. Може, якщо я ніку­ди не діну­ся, насту­пної зими також кудись поїду.

P.S. Спа­сі­ба гра­ж­да­нам за орга­ні­за­цію поїзд­ки і за ком­па­нію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.