Ти

Ти мені насни­ла­ся вдру­ге.

Я тобі, пев­но, про пер­ший раз навіть і не про­бу­вав роз­ка­за­ти. Але вдру­ге… повтор нео­чі­ку­ва­ний. Чи очі­ку­ва­ний. При­найм­ні, він не випад­ко­вий.

Пер­ший раз ти була у сво­є­му сіро­му све­трі і, мру­жа­чись, гри­зла яблу­ко. Я до тебе піді­йшов і про­сто поці­лу­вав. А потім ти щезла. Зда­ва­ло­ся, що назав­жди, але то був тіль­ки сон. І як вияви­ло­ся, лише пер­ший.

А сьо­го­дні я тебе випад­ко­во зустрів. То був якийсь перон яко­гось незро­зумі­ло­го вок­за­лу, і я біг на поїзд, аж раптом у две­рях поба­чив тебе. І ти мене помі­ти­ла. І я почав за тобою ганя­ти­ся, а ти все смі­я­ла­ся, поки я тебе не вхо­пив міцно обо­ма рука­ми і при­гор­нув до себе.

А потім задзве­нів будиль­ник.

Мітки:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.