Маленькі радощі домогосподарки

Учо­ра циві­лі­за­ція макси­маль­но набли­зи­ла­ся, і звер­ху по сто­я­ку холо­дної й гаря­чої води з’явилися полі­про­пі­ле­но­ві тру­би. У мене їх поки міня­ти не зби­ра­ли­ся, тому я роз­ра­хо­ву­вав, що врі­жу­ться, закру­тять і підуть.

Закру­ти­ли.

З моїх соро­ка­рі­чних труб, про­сто з різьби, як із мочал­ки, поте­кла вода. Кра­пель­ки гаря­чої води каза­ли «кап-кап», а сан­те­хні­ки тихень­ко матю­ка­ли­ся і про­бу­ва­ли затя­гну­ти ста­рі сти­ки, щоб хоч якось зупи­ни­ти воду.

Зві­сно, їм це не вда­ло­ся. Тру­би про­сто про­гни­ли за деся­ти­лі­т­тя, і тому сьо­го­дні я зно­ву сиджу на хаті з купою діло­вих, але дуже при­єм­них людей, які мені пов­ні­стю міня­ють і сто­як, і ввід.

Це нази­ва­є­ться «не хотів поки міня­ти водо­гін», але дове­ло­ся ско­ри­гу­ва­ти пла­ни. Усі тру­би, зві­сно, не міняю поки, але вели­ка спра­ва вже май­же зро­бле­на: пря­мо зараз у кори­дор­чи­ку зби­ра­ють доку­пи філь­три гру­бої очис­тки, лічиль­ни­ки тощо. А потім колись дійдуть руки і до роз­вод­ки, бла­го її два метри влі­во і два метри впра­во.

Мітки:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.