Топ вокалістів — 2

Продовжуючи новий хіт-парад (ось попередній запис), сьогодні ми звертаємося до найбільш серйозного музичного напряму у всьому світі. Цей напрям носить високе звання «русский рок».

І, певно, це ледь не єдиний жанр, у якому власне вокальні дані не відіграють визначальну роль, натомість на перший план виступає харизматичність. Російський рок, зазвичай, — це сузір’я фронтменів, і про таких фронтменів ми сьогодні поговоримо.

Нульове місце. Визначається вперше і востаннє в цьому хіт-параді. Звісно, воно віддається Віктору Робертовичу, і на цьому крапка.

tsoy

Перше місце. Нехай мене простять фанати Шевчука, але першим у топі сьогодні Андрій Вадимович Макаревич, золотий голос російського року і незмінний лідер гурту «Машина времени».

6DE71070B7F657EDA2A9A28E4F608A

Я їх слухаю все життя (свідомо чи несвідомо), виріс на їхній музиці і думаю, що їхня творчість буде ще довго актуальною.

Друге місце. Звісно, Юрій Юліанович Шевчук, не менш золотий (якщо так можна) голос, а як символ, може, навіть і більше.

304114

Історія мого знайомства з його творчість — це, звісно, у першу чергу знайомство з ДДТ. А спосіб такий же, як і з «Машиной времени» — скільки себе пам’ятаю. Певно, стосовно цих двох груп і двох особистостей треба якось умовно зауважити, що це не мій свідомий вибір (на відміну від усього представленого хіт-параду, як жіночого, так і чоловічого), але цей вибір однозначно визначив мої музичні смаки на все життя, і тому за це таким постатям можна віддати належне. А Шевчуку окремо ще й за вірші.

Третє місце беззаперечно віддається Едмунду Мечиславовичу Шклярському, знаковій і багатогранній особистості, незмінному лідеру улюбленої групи «Пикник».

4b764775

Я не перестаю захоплюватися його творчістю (у контексті групи), і це вже мій вибір у більш-менш свідомому віці, хоча не без впливу дніпропетровських панків (кому хочеться, особисто розкажу цю історію окремо). Голос Шклярського — на диво заспокійливий, дуже-дуже незвичний, і можна тільки дивуватися, як він так гармонійно вписується в музику і тексти.

Четверте місце — В’ячеслав Геннадійович Бутусов (для гурманів, звісно, поправка: ранній Бутусов). «Наутилус Помпилиус» для мене — це окрема історія, порівняно коротка, але дуже яскрава, з багатьма знаковими піснями.

13190536024

Бутусов частково відноситься до тих особистостей, які визначили мої музичні вподобання. І надзвичайно шкода, що того Бутусова вже давно немає.

Ну і п’яте місце віддаємо Кості Кінчеву, тобто, Костянтину Євгеновичу Панфілову. Я не знаю, як правильно підібрати синоніми до слів «символ» і «особистість», але якщо скажу, що це «ікона російського року», то навряд чи помилюся.

i6665-icon-original

«Алису» слухали, мабуть, усі, хоча я, насправді, не так і багато. Мене більше захопила харизма Кості, але те, що він останнім часом ударився в релігійні штуки, мені зовсім не імпонує, тому тихенько проігноруємо цей аспект і скажемо, що є така людина. І вона тут співала.

Я маю зупинитися, але наостанок зроблю зауваження, що я не забув ні про Чігракова (обожнюю його голос, а пісні, пісні які, святий Патрік, це ж блюз-рок!), ні про Шахріна (як про «Чайф» взагалі можна забути?), ні про Скляра (це ж неперевершено!), ні про Горшка (RIP 🙁)… Знову доводиться себе спиняти.

Може, варто зробити для російського року дві частини?

1 Comment on “Топ вокалістів — 2

  1. На жаль я пізно перечитую твої топи, але я проголосую за дві частини російського року з солістками включно (наприклад Арефьєва) .

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.