Знову буденне

4,5 кіла шпаклівки закінчилися так же швидко, як і почалися. Я колись думав, що на залатати кімнату вистачить і півкіла, а тепер, виявляється, і десяти мало. Ітиму завтра купувати ще, але це вже фінальні мазки. Багети доклеїв, треба пофарбувати тепер.

Сьогодні водив чергову делегацію до Колибенка в музей. Як завжди, заслухатися можна. Хоч йому й набридло одне й те саме розказувати, у чому він чесно зізнався. Розумію. Але нові експозиції чудові, а дівчата потім пищать від захвату.

Дисплей на ноуті почав видєлуватися. Часто ліва половина (рівно половина) пливе різними кольорами. На зовнішньому моніторі все ОК. Дуже сподіваюся, що відбудуся заміною матриці, тільки як би так його вгадати, щоб швидко зробили, бо з ноутом зовсім немає змоги розлучатися.

Купив собі аааааагромний стіл у кімнату. Кутовий, офісний, темний, дуже зручний і просторий. Залишилося тільки в ньому просвердлити дірку, щоб кабелі вниз спустити. Завтра, мабуть, куплю заодно й коронки під це діло. А ще замовив сьогодні крісло-ліжко. Таке, як і хотів, бежеве і з котом. Тільки приїде хтозна коли, бо на складі нема.

Ну і трохи топографічного етнографізму. У Санжарах є крилатий вираз «сходи до Шустова». Це означає, що людина несповна розуму, і їй треба показатися психіатру. Історія походження проста – районного психіатра якраз і звати (чи звали, я не в курсі, працює він ще, чи ні; певно, ні, бо старий уже зовсім) Василь Миколайович Шустов. А з його онуком я мав честь навчатися в одному класі. І з дідом знайомий особисто. Ви тільки не подумайте, я нормальний.