***

Чотирнадцятий місяць весни умостивсь за вікном.
Чотирнадцятий місяць весни сьорба каву маленьким горнятком.
На столі — філіжанки та пряні горіхи-зернятка.
Чотирнадцятий місяць… і тілом, і духом, і сном.

В піднебессі — ще штиль, в Піднебесній — рокоче гроза.
Дощ змиває усе, дощ ховає зсолонені сльози.
Залиши по собі хоча б запах… а крапельки прози
Допишу уже сам. Ти ж не проти? Ти — за?

Акустична Маріє! Твій сміх застилає цю кляту негоду.
Панно Анно! Кричи! Ти емоція збираних сотенних чар!
Сонце-Ольго! Потримай свій палено-пристрасний жар —
Нам ще стане на двох: і до лісу, й до моря, й до льоду.

Я єдине прошу — на вікні загасає покутська лампадка,
Сірники ще сухі — засвіти, най поблимає трохи обом.
Чотирнадцятий місяць весни тихенько вмостивсь за вікном.
Чотирнадцятий місяць весни… на травень… про тебе… на згадку.

22:58 3.11.2013 р. (м. Київ)