***

Чотир­над­ця­тий місяць весни умо­стивсь за вікном.
Чотир­над­ця­тий місяць весни сьор­ба каву малень­ким гор­ня­тком.
На сто­лі — філі­жан­ки та пря­ні горі­хи-зер­ня­тка.
Чотир­над­ця­тий місяць… і тілом, і духом, і сном.

В під­не­бес­сі — ще штиль, в Під­не­бе­сній — роко­че гро­за.
Дощ зми­ває усе, дощ ховає зсо­ло­не­ні сльо­зи.
Зали­ши по собі хоча б запах… а кра­пель­ки про­зи
Допи­шу уже сам. Ти ж не про­ти? Ти — за?

Аку­сти­чна Маріє! Твій сміх засти­лає цю кля­ту него­ду.
Пан­но Анно! Кри­чи! Ти емо­ція зби­ра­них сотен­них чар!
Сон­це-Оль­го! Потри­май свій пале­но-при­стра­сний жар —
Нам ще ста­не на двох: і до лісу, й до моря, й до льо­ду.

Я єди­не про­шу — на вікні зага­сає покут­ська лам­пад­ка,
Сір­ни­ки ще сухі — засві­ти, най побли­має тро­хи обом.
Чотир­над­ця­тий місяць весни тихень­ко вмо­стивсь за вікном.
Чотир­над­ця­тий місяць весни… на тра­вень… про тебе… на згад­ку.

22:58 3.11.2013 р. (м. Київ)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.