Випадок у трамваї

Перший вагон швидкісного трамваю номер 1, вечір, стомлений натовп їде з роботи. Люду, як завжди, набилося вже на другій станції ледь не по вінця, ваш покірний слуга тихенько вмостився стоячи в куточку за водієм. Переді мною стала якась гарнюня дівчина. Збоку — хлопець, схожий на студента.

За кілька станцій хлопець звертається до мене:

— Извините, у вас не будет ручки?

Перша моя реакція була десь такою: О_о, але за мить я згадав аналогічну сценку у Жванецького, і мені стало цікаво, що ж буде далі. Я витягнув із портфеля пенал, із пенала — ручку, і дав її хлопцю. Він щось швидко почав писати на вирваному з блокнота клаптику паперу, а потім повернув ручку і сказав:

— Спасибо.

Клаптик паперу він склав у чотири рази, а за кілька зупинок, коли та сама гарнюня дівчина кинулася виходити, хлопець доторкнувся до її руки, протягнув записку і сказав:

— Это тебе.

Останнє, що я бачив на обличчі тої дівчини, — це непідроблений подив.

Коли ми від’їхали, він ще раз подякував:

— Спасибо, выручили.

А як я виходив, додав:

— Удачи вам.

Сподіваюся, у цих двох усе буде добре :).