Сни

Я мало коли можу пригадати свої сни, але таке безглуздя, яке мені наснилося сьогодні вночі, забути важко.

Суть у тому, що якогось дива біля телевежі на Дорогожичах запускали ракетоносій із шаттлом на борту. Не знаю, з якої квартири в мене був вид на той запуск (точно десь із Лук’янівки), але вежу було видно з балкону зліва, причому видно добре. Момент запуску, ракета спокійно собі відривається від землі, злітає. Усе добре. Якби не одне «але». За ракетою тягнеться маленька така ниточка, прив’язана до телевежі. На певній висоті (ракета ще не сховалася за хмарами) ниточка натягується і підриває за собою в небо остов телевежі. Ракета слабенька, не витримує такого знущання й гепається об землю разом із шаттлом (де гепнулася — не знаю). Телевежа також була не в захваті, і, крякнувши, лягла впоперек вулиці Олени Теліги набік. У новинах повідомлялося, що жертв немає.

Сон був настільки реальним, що перше, що я зробив, коли прокинувся, глянув, чи не трапилося щось незвичайне сьогодні на Дорогожичах. А потім мене ще зацікавило, яка ж міць мала б бути в тієї ниточки (трос? канат? хз що), щоб не дати ракеті злетіти в небо.

Святий Патрік, ти ж так жартуєш? Чи це мені пора у відпустку?