Про звуки

У парку жити класно. Тут тобі й відносна тиша, й чисте повітря, а запахи які після дощу… І це все в Києві.

Однак про тишу.

Періодично, кілька разів на вечір і майже щовечора, під вікном потойбічним голосом кричить кіт. Мряяяяяяяв!!! І потім затихає.

А ще безсистемно, кілька разів на день у найнесподіваніші моменти між деревами з’являється якийсь даун (певно, у нього і правда синдром) і кричить «Иииааааа! Ииииаааа!»

Мені здається, ці два суб’єкти якось між собою пов’язані. Або перший їсть другого, або другий повільно ріже першого.

Жаль, нет ружья ©.