Про звуки

У пар­ку жити кла­сно. Тут тобі й від­но­сна тиша, й чисте пові­тря, а запа­хи які після дощу… І це все в Киє­ві.

Однак про тишу.

Пері­о­ди­чно, кіль­ка разів на вечір і май­же щове­чо­ра, під вікном потой­бі­чним голо­сом кри­чить кіт. Мря­я­я­я­я­я­яв!!! І потім зати­хає.

А ще без­си­стем­но, кіль­ка разів на день у най­не­спо­ді­ва­ні­ші момен­ти між дере­ва­ми з’являється якийсь даун (пев­но, у ньо­го і прав­да син­дром) і кри­чить «Иии­а­а­а­аа! Ииии­а­а­аа!»

Мені зда­є­ться, ці два суб’єкти якось між собою пов’язані. Або пер­ший їсть дру­го­го, або дру­гий повіль­но ріже пер­шо­го.

Жаль, нет ружья ©.

Мітки: ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.