***

Я тебе про­чи­таю —
        аякже,
Хоча ти мені пишеш
        впер­ше,
Твої коми уста­нуть
        зав­ше,
Та очам вже від того
        не лег­ше.

Я тебе про­чи­таю —
        пев­но,
Тихо-тихо, рука­ми,
        тон­ко,
Тіль­ки б це не було
        дарем­но,
Бо ж ти наче їжак —
        у гол­ках.

Я тебе про­чи­таю —
        мабуть,
Кни­гу з шафи діста­ну
        рву­чко —
Букви-літе­ри в піки
        ста­нуть
Так, що буде чита­ти…
        незру­чно.

Я тебе про­чи­таю?
        Як же!
Хоча ти мені пишеш
        вко­тре —
Твої кра­пки уста­нуть,
        впав­ши,
Зупи­нив­ши чита­цькі
        ноти.

23:17 13.07.2012 р. (м. Київ)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.