***
І сни уже не сни,
примари — не примари,
а відголоски чарів
всесильної весни.
І ти мовчиш: «Прости».
Назавжди чи на вчора
рукописи-листи —
кому й куди нести?
У білого є чорне,
а в чорного — теж чорне.
Для кожного — свій лік,
усьому — свою пору
перевертати гори —
як Перемоги пік —
складати стик у стик.
Шукати там, де легше,
вкорочуючи вік —
невже натхненний втік?
Відзавтра — як уперше —
відчується ще дещо.
І лютий — де чорнила¹?
І дрожка — де дешевше,
і смуток — яко шершень,
дзижчить ридма. Любила?
«Пробач — була безкрила».
04:09 18.06.2012 р. (м. Київ)
———
¹ Б. Пастернак. «Февраль. Достать чернил и плакать!»
Залишити відповідь