***

Від моїх сти­глих позо­вів,
        від тво­їх хла­дних від­гу­ків
Від­по­вість оди­нак, як і я, сам туман:
«Не для ньо­го ці коси,
        не для неї ті вигу­ки,
Не для них обох Все­світ, і я — лиш обман».

Нама­люю на скель­ці,
        паль­цем кра­плі при­брав­ши —
Ти поди­ви­шся мля­во, зіпре­шся чолом.
Так було вчо­ра вран­ці,
        а думав — назав­ше —
Від­пли­ває надія дні­пров­ським чов­ном.

Ти ще мрі­єш про Поль­щу,
        Дми­тра і Софій­ку,
Але є «чверть на восьму» і київ­ський гул.
Скра­пне соня­чний дощик
        на сон­ну, на дзві́нку —
Книж­ку в руки — і мрі­я­ти, там, де не був.

Не щезай спо­за­ран­ку,
        ще затри­майсь на тро­хи,
Тут Париж і тут Пра­га — лиш зна­ти місця.
Кава­чай до сні­дан­ку
        і в ложе­чці спо­кій —
І стає «чверть на восьму», і так без кін­ця.

22:54 22.08.2011 р. (м. Київ)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.