***
Від моїх стиглих позовів,
від твоїх хладних відгуків
Відповість одинак, як і я, сам туман:
«Не для нього ці коси,
не для неї ті вигуки,
Не для них обох Всесвіт, і я — лиш обман».
Намалюю на скельці,
пальцем краплі прибравши —
Ти подивишся мляво, зіпрешся чолом.
Так було вчора вранці,
а думав — назавше —
Відпливає надія дніпровським човном.
Ти ще мрієш про Польщу,
Дмитра і Софійку,
Але є «чверть на восьму» і київський гул.
Скрапне сонячний дощик
на сонну, на дзві́нку —
Книжку в руки — і мріяти, там, де не був.
Не щезай спозаранку,
ще затримайсь на трохи,
Тут Париж і тут Прага — лиш знати місця.
Кавачай до сніданку
і в ложечці спокій —
І стає «чверть на восьму», і так без кінця.
22:54 22.08.2011 р. (м. Київ)
Залишити відповідь