***

Від моїх стиглих позовів,
        від твоїх хладних відгуків
Відповість одинак, як і я, сам туман:
«Не для нього ці коси,
        не для неї ті вигуки,
Не для них обох Всесвіт, і я — лиш обман».

Намалюю на скельці,
        пальцем краплі прибравши —
Ти подивишся мляво, зіпрешся чолом.
Так було вчора вранці,
        а думав — назавше —
Відпливає надія дніпровським човном.

Ти ще мрієш про Польщу,
        Дмитра і Софійку,
Але є «чверть на восьму» і київський гул.
Скрапне сонячний дощик
        на сонну, на дзві́нку —
Книжку в руки — і мріяти, там, де не був.

Не щезай спозаранку,
        ще затримайсь на трохи,
Тут Париж і тут Прага — лиш знати місця.
Кавачай до сніданку
        і в ложечці спокій —
І стає «чверть на восьму», і так без кінця.

22:54 22.08.2011 р. (м. Київ)