Привітаю тебе із цим літом

Привітаю тебе із цим літом,
                                можливо — востаннє,
І скажу: «Подивись мені в очі, хоч раз
                                ще на мить.»
На Шулявці — вже дощ, на Деміївці —
                                тепле світання,
І поїзд метро щось чергово собі
                                бубонить.
Ти лишилась позаду, у свому
                                маленькому місті,
Літератор мовчання нечуваних нині
                                поем,
Ти до цього сама надала їм дивацького
                                змісту,
Ну а я не второпав твоїх зарозумницьких
                                схем.
А під шепіт віршів
                                у День народження Бродського,
А під стукіт коліс по бруківці
                                на Прорізній,
Затулившись долонями від
                                пригорілого Сонця,
Прошепочеш тихенько «не мій…»,
                                і ще раз — «не мій».
Дивний світ. І ти встанеш і станеш
                                подалі —
«Полюбуйся, — мовляв, — якщо хочеш
                                зоддалеки.»
Треба нерви залізні — чавунні, чи, може,
                                зі сталі,
Щоб піднятись і прямо сказати:
                                «Ну що ж, залюбки.»
Але то — тільки сон
                                у ніч на червень із травня,
На лавочці обіч — ти, і на місці —
                                я,
І слово уголос лунає на думку
                                прадавню:
«Скажу вже — твоя», і ще раз —
                                «навіки твоя.»

00:56 25.05.2010 р. (м. Київ)