Привітаю тебе із цим літом
Привітаю тебе із цим літом,
можливо — востаннє,
І скажу: «Подивись мені в очі, хоч раз
ще на мить.»
На Шулявці — вже дощ, на Деміївці —
тепле світання,
І поїзд метро щось чергово собі
бубонить.
Ти лишилась позаду, у свому
маленькому місті,
Літератор мовчання нечуваних нині
поем,
Ти до цього сама надала їм дивацького
змісту,
Ну а я не второпав твоїх зарозумницьких
схем.
А під шепіт віршів
у День народження Бродського,
А під стукіт коліс по бруківці
на Прорізній,
Затулившись долонями від
пригорілого Сонця,
Прошепочеш тихенько «не мій…»,
і ще раз — «не мій».
Дивний світ. І ти встанеш і станеш
подалі —
«Полюбуйся, — мовляв, — якщо хочеш
зоддалеки.»
Треба нерви залізні — чавунні, чи, може,
зі сталі,
Щоб піднятись і прямо сказати:
«Ну що ж, залюбки.»
Але то — тільки сон
у ніч на червень із травня,
На лавочці обіч — ти, і на місці —
я,
І слово уголос лунає на думку
прадавню:
«Скажу вже — твоя», і ще раз —
«навіки твоя.»
00:56 25.05.2010 р. (м. Київ)
Залишити відповідь