***

Ще й досі не вдо­ма,
І ще не від­сту­ка­но такту остан­ньо­го потя­гом,
І не пере­йде­но з пра­во­го к ліво­му бере­гу міст,
І ще живу не до смер­ті, а, ніби­то, про­тя­гом,
І не вдо­во­ле­но чийсь надбе­з­глу­здий каприз.

Стань моїм его,
Про­ну­ме­руй ці заплу­та­ні дні паву­тин­ні,
Ритмом сто­ли­чним зав’язані в вузол доріг,
І зава­ри із води й сві­жих ягід шипши­ни
Чай, який так мене вдо­ма і грів, і беріг.

Ско­ро досту­кає потяг…
Вок­за­ли, пла­тфор­ми і стан­ції ста­нуть поза­ду,
Зав­мер­ши в чекан­ні ново­го ритму витка,
І повер­не­ться до зви­чної тями і… ладу
Пере­ван­та­же­на дня­ми моя голо­ва.

А ти спи…
Заси­най і вкри­вай­ся дум­ка­ми на калі­гра­фії літер,
Де море і гори, де води і Сон­це — мальо­ва­ні,
А хма­ра­ми небо охай­но і начи­сто витер
Вітер, пові­трям сво­бо­ди наві­ки-одві­чні даро­ва­ний.

21:59 19.03.2010 р. (м. Київ)

2 коментарі в “***
  1. voltron сказав:

    Спо­до­ба­лось. Жаль, не вихо­дить опу­блі­ку­ва­ти­ся. Я б не від­мо­вив­ся від збі­ро­чки

  2. post-factum сказав:

    Пос­при­яй фінан­со­во — вийде. А ще тре­ба час, яко­го часто не виста­чає.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.