Транспарант

Не для втіхи режиму, не для згоди політиків,
            я візьму транспарант і на площу піду,
І під тінню від пам’ятника із засохлими квітами
            підніму слово «осінь» у всіх на виду.
І у тім транспаранті, як у дзеркалі слова,
            відіб’ється усе, що на ньому зросло:
Що було, що прийдешнє, як старе, так і нове,
            ті, хто мають, і ті, кому ще не дійшло.
Ти підійдеш до мене у платті у синьому,
            синьоока, як небо, у тінь у оцю,
І піднімеш плакат, а на ньому красивими
            буквами «літо», а нижче — «люблю».
І, з’єднавши навіки плакат з транспарантом,
            обійнявшись, підемо із тіні у світ.
Ти вже стала найкращим моїм секундантом
            на дуелі із часом, із поступом літ.
І хай вічно біжить і під ноги нам падає
            час, який ще почався для двох восени,
Нерозлучними буквами й досі нагадує:
            «осінь літо люблю» — і так аж до весни.

22:57 18.01.2010 р. (м. Київ)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.