Мислити!

Зда­є­ться, я втра­тив зда­тність ідей­но мисли­ти —
Числа без поми­слів,
      букви ряд­ком
            напи­са­ні.
А ще:
      тео­ре­ми
            і посту­ла­ти,
Чита­ють нота­ції
      деге­не­ра­там.
І ще:
      рути­на,
            без­пу­тня дити­на
                  (оги­дна ж кар­ти­на),
І, зві­сно,
      гон­ки нав­ви­пе­ред­ки,
            нав­при­сяд­ки
                  і по-вся­ко­му так.
Щоден­но годин­ник на сьо­му двад­цять.
П’ятнадцять,
      шістнад­цять,
            сім­над­цять…
Так би вста­ти,
      як вжи­ву,
            за хви­ли­ну,
І вимкну­ти цифри,
      секун­ди й годи­ни,
Забі­га­лись вже
      без­упин­но,
            нев­пин­но,
                  настир­ли­во-плин­но,
А сві­тло десь сві­тить,
      наяву, по жит­тю.
            Я ж сплю
                  допо­ки-допо­ки…
Та при­йде ще день бла­го­ві­сний,
Оми­тий бажа­н­ням
      пізна­ти,
            осми­сли­ти.
Роз­зу­ю­ться очі,
      бли­снуть
            зав­зя­то:
«Рано спи­са­ли нас само­за­ко­хан­ці
      пиха­ті».
Вда­рять
      гро­мом,
            буре- і дере­во­ло­мом,
                  нака­том-поко­том,
І зро­зу­мі­ють,
      що нюх і на істи­ну,
            і на кри­ти­чне мисле­н­ня
                  ще є.
01:36 18.12.2009 р. (м. Київ)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.