Лист в нікуди

Напи­шу на замов­ле­н­ня осе­ні
Чер­го­во­го листа в ніку­ди
Про про­гу­лян­ки під дощем боси­ми,
Про зжо­вті­лі від листя мости,
Про пла­кси­вість небе­сно­го маре­ва,
Про висо­ку таку дале­чінь,
І про тебе, весе­ло­го янго­ла,
І про очі твої… голу­бі.
Над обій­стя­ми пла­че при­ро­да,
Тихо й сум­но над містом віків,
Шепо­ті­н­ня в про­вул­ках ізро­ду
Не ляка­ло його віщих снів.
Тіль­ки нами воно облю­бо­ва­но,
Тіль­ки ми ним обпле­те­ні геть,
Перед­мі­стя­ми ніч зача­ро­ва­но,
Ну а ними ми спов­не­ні вщерть.
(Тіль­ки дощ, тіль­ки ми. І наві­ки віків
Мало б бути лиш так, не іна­кше.
Я б від суму дав­но само­тою зго­рів,
Коб не було тебе поруч зав­ше.)
Скіль­ки б світ нам не гри­мав гро­за­ми,
Скіль­ки б нам не лама­ли мости,
Напи­шу на замов­ле­н­ня осе­ні
Чер­го­во­го листа в ніку­ди…

13:24 10.09.2009 р. (м. Київ)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.