Літо. Наближення друге

Див­на дів­чи­на печаль при­йшла до мене в гості,
Поло­ни­ла дім і Сон­це без­ві­сті вуаль.
Див­на дів­чи­на печаль — нема на неї зло­сті,
Тіль­ки сум і тро­хи сму­тку та нестер­пний жаль.
Див­на дів­чи­на печаль з очи­ма із бла­ки­ті,
Синє море й чор­ні гори вто­пле­ні у них.
Див­на дів­чи­на печаль — звіс­тка черв­ня миті,
Захо­пи­ла й закру­ти­ла, що аж вітер стих.
Див­на дів­чи­на печаль… Геть же із доро­ги
Або раді­стю воскре­сни, фенікс моїх мрій!
Див­на дів­чи­на печаль, суть пере­сто­ро­ги,
Про­кля­нись на віки вічні, на шля­ху не стій.

22:42 27.06.2009 р. (м. Київ)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.