Суч. укр. літу

Напи­ши, гра­фо­ман, про трам­вай,
Ну, ти ж можеш, їй-богу, пиши!
І ряд­ки без рими скла­дай,
І без змі­сту сло­ва чеши.
Так набри­дло читать тебе
І отой твій пискля­вий зойк,
Що, мов­ляв, ми ні бе, ні ме,
І що кла­си­ка (чорт!) «отстой».
Про­по­ну­єш писа­ти про те,
Як пада­ють крі­сла у дощ,
Чи про ядер­ний вибух, про­те
Ти його ще побач, хоч.
Нам не тре­ба єди­ний потік
Постмо­дер­ну і чорт зна чого —
Ти і сам би із Все­сві­ту втік
Кла­си­ци­зму (хі-хі) на зло.
Ти не слу­ха­єш нас, ми — ста­ре,
Ми рів­ня­є­мось на арха­їзм,
І ти пишеш про всіх і все,
Хоч не чув, що таке «кла­си­цизм».
Нав­па­ки, ти собі існуй,
Нам не тре­ба, щоб ти так щез,
І пиши, і плюй, і римуй,
Хоч із змі­стом, а хочеш — без.
Нам же тре­ба рів­ня­тись на дно,
Щоби бути десь вище, хоч ледь.
Якщо щезнеш — то гір­ше зло,
Ми замі­ним тоді дна твердь.
Ми не хоче­мо бути, як ти,
Бо пое­зія — це не звук,
Не баналь­ний набір про­сто­ти
Чи комп’ютерних кла­віш стук.
Може, тися­чним є твій стиль
Чи міль­йон­ни­ми рвуть голо­си,
Але масо­вим є лиш пил
Затер­тої к бісу… попси!
Тож, напи­ши, гра­фо­ман, про трам­вай,
Ну, ти ж можеш, їй-богу, пиши!
І ряд­ки без рими скла­дай,
І без змі­сту сло­ва чеши.

2:20 8.06.2009 р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.