Між зорями

Між зоря­ми зорі,
Їх, може, не видно,
Їх навіть не бачать,
Але ж вони є.
Вони ж то існу­ють,
І зов­сім не зна­чить,
Що хтось їх забрав
І ска­зав: «То моє».

За хма­ра­ми хма­ри,
Вони, як і інші,
Під тим же і небом,
І див­ні ж такі.
Але вони різні —
І в тому потре­ба
Отак виді­ля­тись:
«Дивись, не про­сті».

У натов­пі люду
Так само існу­ють
Для когось єди­ні
Наві­ки сер­ця.
Але ж як не зна­ють,
Чи, гір­ше, не чують,
То так і зда­є­ться,
Що світ без лиця.

Та вар­то шука­ти,
Бо поме­жи люду,
Бо серед наро­ду
Десь Соне­чко є.
Лиш тро­хи тер­пі­н­ня
Диви­ти­ся всю­ди,
Диви­ти­ся в вічі
Й пита­ти: «Моє?»

00:59 29.04.2009 р. (м. Київ)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.